Шрифт:
Коли святий не впорав вертоград.
III
Чути тупiт коней, i на луг з лiвого боку в'їжджає Гаральд в супроводi джури. Побачивши князя, вiн швидко сплигує з коня i пiдходить до нього.
Га р а л ь д
(поштиво уклоняючись).
Привiт тобi, мiй княже господине,
Хоробрий вождь i мудрий будiвник!
Привiт, принцесо!
Я р о с л а в
(пригортаючи до себе дочку).
В добрую годину!
Привiт, Гаральде, смiлий войовник
I хвиль морських одважний розтинатель.
Ось бачиш, доню, скрiзь вiн побував
I в Греках жив. Спитай, вiн мусить знати,
Чи справдi там лиш мудрiсть i любов
I кроткi всi, немов в небеснiм раї,
Чи навпаки - лукавство лиш i кров.
Все бачив вiн - i все, напевно, знає.
Спитай, не бiйся.
Г а р а л ь д
(палко).
Все, що бачив я
I що здобув в мандрiвках i боях,
Все - золото, шовки, убори гарнi,
Алмази, ладан, келихи янтарнi,
Вино хiоське, ласощi, шербети,
Не варто все усмiшки свiжих уст,
Чудових уст твоїх, Єлизавето!
За тебе, за твою єдину ласку,
За погляд твiй я все вiддати рад,
Всi береги вiд Смiрни до Дамаска
I город свiту осяйний Царград!
Я р о с л а в
(глузливо).
Проте цих див у тебе ще немає,
Та i з Царграду, кажуть, довелось
Вiд кесаря тобi мерщiй тiкати.
Є л и з а в е т а
Не ображай вигнанця, любий тату,
В руцi господнiй терези вiйни,
I що в часи недолi витязь втратив,
То завтра вiн поверне в час ясний.
До того ж вiн вiтчизну втратив любу,
Чи є ж на свiтi гiрша цеї згуба!
Я р о с л а в
(здивований).
Насправдi бог младенцiв умудряє.
Дитиночко розумная моя!
Пробач, Гаральде.
Г а р а л ь д
(цiлує край сукнi Єлизавети).
Дiвчино святая!
Тобi повiк служити буду я!
Тим часом чути далекий, але сильнiший шум i крики.
Я р о с л а в
Що там таке? Чого це крик i гамiр?
Ану, пiдiть довiдайтесь мерщiй!
Але в цю мить вбiгає збентежений i задиханий Ярун. Обличчя й одяг у нього заляпанi глиною i крейдою, яку вiн даремно намагається стерти i тiльки розмазує.
Я р о с л а в
(здивований).
Та це ж Ярун! Що скоїлось, кажи-но?
Чого ти весь у крейдi i багнi?
Я р у н
Свавiлля то, великий господине!
Здурiли всi.
Я р о с л а в
Ти сам, мабуть, здурiв!
Що там таке?
Я р у н
То каменщики, княже,
Дереводiли, теслi, столяри,
Що храм новий будують на горi.
Та ось вони порозганяли стражу,
Порозкидали шпаглi, молотки
I крик зняли - не хочем працювати!
Коли ж я взяв кiлькох бунтiвникiв,
То почали скудель 1 перевертати
I вапною закидали мене!
1 Скудель - глиняний розчин.
Я р о с л а в
(здивований).
Та звiдки в них свавiлля це дурне?
А може, ти не заплатив їм плати
Або убавив? То дивись тодi,
Коли дiзнаюсь, милостi не жди.
Я р у н
Їй-богу, нi! Всiм платим по ногатi 2,
Як ти звелiв. А це варяги десь
Вчинили гвалт, до когось вдерлись в хату,
Покривдили чиюсь дiвочу честь,
Когось убили...
2 Ногата - стародавня монета.
Я р о с л а в (у гнiвi).
Знов варягiв знати!
Слав'ято, йди, негайно розсуди,
Iди i ти, Микито.
Ярун, Слав'ята i Микита виходять.
Ну, тодi
Я не пiду дивитись на будови.
Ходiм, Сильвестре, покажи менi
Твої книжки, якщо вони готовi.
Ну що ж, Гаральде... Бачу, що мене ти
Питаєш мовчки про свою судьбу,
I як не помиляюсь, то, мабуть,
Ти щиро покохав Єлизавету,
Тому тебе я вислухати рад.
Г а р а л ь д
(радо).
Великий конунг!
Я р о с л а в
Не спiши, Гаральд.
Але ж ти сам повинен розумiти,