все зрозумієте.

Вона піднялася і потупотіла до лазнички. На півдорозі відчула, як у горло б'є

кислотна юха, негайно впала на коліна і, спазм за спазмом, притискаючись до

підлоги, виригала їдку кашу-малашу, пінисту від слини. Ще трохи покашляла над

калюжею, сплюнула залишки блювотиння, лайнулася і, не підводячись, відкинула

з очей пасмо волосся.

Стало легше, але йшла обертом голова. Витирати калюжу не було бажання, але

зробити довелося б рано чи пізно. Очистивши підлогу, Терезка вже почувалася

краще. Вона потягнулася за новим аркушиком і прочитала ще кілька абзаців: Трикутник. Ілюзія. Одна з наймайстерніших ілюзій, розвінчаних анти-центром

Архе-8. Рівносторонній трикутник настільки спокусливий до інтерпретацій, що

закрадається підозра, чи не володіють трикутники якоюсь герметичною

(геотеричною) формою самоусвідомлення. Може

68

здатися, що це рецептори, які за кількістю нагромадження себе у смисловому

полі здатні робити висновки про стан свідомості. Хоча насправді висновок -

чергова описова фікція, результат гніту «здорового глузду». Просто «висновки»

подаються у поле впливів Архе як нові команди. PR-демони вклали в команду

трикутника таку наказову силу, що людство укотре побачило в цьому проблиск

сакрального. В результаті - намагання підлаштувати під нього одну з гомологій

Абсолюту - «Святу Трійцю». Не більше, ніж онтологічна спроба намацати зв'язки

з точкою. Насправді ж трикутник не значить нічого. Нехай ця команда

залишиться не-зрозумілою. Бо команда - це знак. А я пообіцяв собі не

тлумачити знаки, бо тлумачення - це і є команда трикутника.

Квадрат. Принцип відносності, на якому так полюбляє спекулювати соціум.

Квадрат - це базова цеглина керунку тлумачень команд Вірусу. Ключовим є

момент, коли людина пробує помислити себе відносно команди: всередині чи

зназовні квадрата. Гадаю, квадрати кодують моделі поведінки типу «if-then-else».

Фігура Т - гіпотетичний ключ до розщеплення системи. Насправді - можливість

її розширення через подальший опис її ж деструкції. Перпендикулярність -

спосіб змінити масований напрям команд, коли вичерпує себе попередній, перемикання на інший пучок причин-наслідків. Цікаво, що поєднання двох Т

– фігур дає найзагадковіший знак Кирилиці, Літеру, яка виявляє себе тісно

прив'язаною до непізнаваного, незбагненного, нескінченного та решти

парадоксальних, заперечливих не-форм, характерних для слов'ян. Мова йде про

Літеру Н

Вона відчула, як довкола взявся мерехтінням простір. Повільно прослідкувала

поглядом арабески тріщин підлоги. Все опливало. Очі облущувались. Вона

вгрузала в підлогу, як у густий мармелад.

КВАДРАТ ТРИКУТНИК ЛІНІЇ ТОЧКИ

69

1

Голова крутанулась, як у центрифузі. Терезка навіть не помітила, як опинилася

на підлозі. Протяг з вікна надув фіранку і здув зі столу папір.

Закипів баняк, і крізь відчинене вікно влетіло ще три сонечка. Цим невеличким

авіашоу й закінчився день, коли Терезка закрапала очі.

Настала осінь.

Терезка бачить Дереша

Спочатку я подумав: це буде повість.

Я приготував більш-менш удалу відповідь на той випадок, якщо хто закине

вторинність. «Історія кохання чи вбивства, - сказав би я, - завжди така сама.

Змінюються лицедії та декорації, а Природний театр - незмінний».

Коли я особисто зустрів Терезку, бажання пояснювати чи виправдовуватися стало

неактуальним. Ми зустрілися, і я збагнув, що то вже далеко не література, а, радше, різновид магії - Психургія чи Некромантія, чи інше слово з великої

літери, котре в наш атомний вік пора писати з малої. Якщо поети звикли

вправлятися в тому, що називають молодшою сестрою магії, то мені поталанило

познайомитися з їх люблячим праотцем - Книгою Мертвих.

Коли я зустрівся з Терезкою віч-на-віч у визначений мною час, я зрозумів -

йти нікуди.

Я вже в Безконечності.

Про це писали Борхес (якого в романі «Культ» я по простоті душевній назвав

іспанцем) і Умберто Еко (якого я, незважаючи на викривальні репліки критиків, не читав17).

17 Вже під час остаточного редагування роману до моїх рук таки потрапив