настрій, відомий як «свист у вухах».

62

63

«Свист у вухах» - це особливе зміцнення Духу, добре знайоме всім плазматикам.

Багато чим воно схоже до перемоги над лінню. Наприклад, замість того, щоб

іпохондрично чіхрати сраку на канапі, людина зривається і їде в гори. Така

перемога повертає життєвість і дає почуття свободи. Стан супроводжується

напливом сил, розкутістю рухів, м'ятним холодом усередині черепної коробки та

живота. Відчуття «свисту», яке в першу чергу асоціюється з внутрішньою

розкутістю, можна навчитись викликати самовільно, закрапавши «плазму» і

запам'ятавши елементи правильного настрою. Тоді просте пригадування цих

елементів легко налаштовує на потрібний лад.

«Свист у вухах» є одним з етапів досягнення повноцінного ментол-ефекту, одного з найвищих досягнень у видженні «плазми». Вважається, що видець, який

досконало опанував ментол-ефект, легко ціпеніє і виходить у видження плазми

без допомоги крапель.

Якщо ж нав'язливі симптоми «втраченої пам'яті про головне» запустити без

нагляду, людину сковує в'ялотекуча меланхолія, виробляється відраза до

«плазми», а досвід закрапування безповоротно губиться.

Терезка погладила себе по животу. З невідомих науці причин матка почала

гудіти на тиждень швидше. «Сходити в аптеку», - відмітила в думках вона, заодно пригадавши, що сьогодні збиралася помити голову.

Терезка поставила грітися баняк з водою. З незачиненого вікна до лампи

налетів цілий виводок нічних метеликів та комарів. Терезка розтягнула невдало

припалену від газового пальника цигарку і задумалася, навіщо Антон підкинув

їй свої папери. Чи справді вона не пригадує той момент, коли взяла на себе

відповідальність за їх збереження? Звідки у нього міг узятися «Антицентр», ще

й, судячи з почерку, оригінал?

З-під сумбурних подій пережитого вечора вчувалося холодне сяйво «плазми».

Недарма все-таки ходили чутки,

начебто «архе» торкається не тільки внутрішнього світу, але й зовнішнього.

Воно сплавлює межі між першим і другим так зухвало, що багато археманів

поплатилися за любов до такої дифузії повним розчиненням у середовищі.

Справжній ембієнт. Сторонньому важко робити висновки, наскільки жахливим чи

прекрасним є подібний досвід, але достеменним є одне: деякі люди справді

губилися. Крапали очі й зникали саме в ту секунду, коли від них відводили

погляд.

Терезка принесла на кухню, яка вже сповнилася гарячої пари з неприкритого

покришкою баняка, Антонові папери.

Листок, списаний чиїмось гострим, нерозбірливим почерком Лжеевкліда, починався так:

Хто б міг припустити: геометрія.

Хто б подумав: геометрія. Ця, здавалося б, найлояльніша наука всіх часів і

режимів, дисципліна, яку не можна було запідозрити у жодній змові, жодному

непослуху.

Хто повірив би: геометрія!

Геометрія - це Вірус. Геометрія - це код. Але код веде тільки вглиб себе.

Мої підозри видаються неймовірними навіть для самого себе, але вони

НЕСПРОСТОВНІ, і я не можу відкинути їх просто так. Геометрія - НЕЗАПЕРЕЧНИЙ

доказ їх невловимої присутності. Вони настільки впевнені у своїй

нездоланності, що зуміли покорити людство чимось таким очевидним як

геометрія. Питання:

ХТО ВОНИ?

позаземний інтелект вбудувався в людську свідомість, познайомивши нас із

тепер такими близькими колами, прямокутниками, трикутниками тощо. Дивує: чому

людство досі не збагнуло, що всі ті трикутники та паралелограми - це щупальця

чужорідної свідомості?

Невже це почалось із писемністю? Невже ті істоти були ЗАМІСТЬ НАС уже тоді?

Можливо, нас почали контро-

64

65

лювати відтоді, як мавпоподібний Адам намалював перший символ ?

З кожною перегорнутою сторінкою Терезку нудило чимраз більше; так, як, мабуть, нудить старі годинники, коли закінчується завід і пружина здавлює

коліщатка. Вона гортала листки чимраз швидше, похапцем пробігаючи по

написаному: КОМАНДИ ІСНУЮТЬ НЕ ПРОСТО НА РІВНІ ІНФОРМАТИВНОМУ, НЕ ПРОСТО НА

РІВНІ ВЕРБАЛЬНОМУ ЧИ СЕНСУАЛЬНОМУ, ХОЧ І ВКЛЮЧАЮТЬ ЇХ. ВОНИ ІСНУЮТЬ НА РІВНІ

ГРАФІЧНОМУ, БО Є СИМВОЛОМ, ІЗ ЯКОГО ПОЧАВСЯ ТОТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЛЮДСЬКОЇ