ЦИВІЛІЗАЦІЇ. ЦІ КОМАНДИ, ВХОПЛЕНІ У КІЛЬКОХ ГЕОМЕТРИЧНИХ РЕВЕРАНСАХ, НАВІКИ

ПІДКОРИЛИ ЛЮДСТВО ДЛЯ ВЛАСНИХ КОРИСЛИВИХ ЦІЛЕЙ.

Звідси випливає, що й геометрія накреслення Літер уже є нічим іншим, як

кодом. Судячи з досвіду архе, ми полонили самі себе остаточно і безповоротно.

Ми набір геометричних автоматизмів. Межа між психікою і геометрією при

ближчому розгляді розчиняється.

А що, як побудова КОМАНДИ є настільки замкнутою на себе, що не потребує

втручання зназовні? Виходить, що й мої думки теж є не більше ніж

Терезка перегорнула ще кілька сторінок.

Марення, записані на листочках, разили чимраз глибшою прірвою, істинним

бездонням плазми. її нудило так, як, мабуть, нудить старі годинники, коли

закінчується завід і пружина давить на коліщатка.

«О ні, тільки не дежав'ю. Ще одного сьогодні я не переживу», - Терезка

прислухалась до себе, але більше викривлень не спіймала.

Точка на ПЛОЩИНІ. Точка - це координата Абсолюту. Найбільше табу, нав'язане

соціумом (за винятком фашис-

66

тоїдног концепції «здорового глузду») - питання про існування самої точки.

Формулювання «точка - це умовність» чомусь сприймається саме як об'єктивна

даність. Для того, щоб людина визнала існування точки як такої, в її уяві

повинно відкластися певне священне місце для слів, які б тлумачили, що ж воно

таке - точка. Підкорення команді точки рівне визнанню власної упослідженості

перед Зовнішнім. Команді точки як графічній формі існування можна

протиставити смерть того, хто за точкою спостерігає. Тільки смерть може

внести у це безглузде визначення міри уявності точки конкретну межу. Адже

вмирають всі, а смерть ірраціональна. Тому команду точки можна окреслити так: за означенням «здоровому глуздові» властива впевненість у судженнях, але, попри все, він вагається. Я ж тепер не впевнений ні в чому - саме тому я

більше не вагаюсь. Моя впевненість іншого ґатунку. Вона - це тунель за межі

світу команд. Це не-точковість.

Пряма. Найзагадковіша з команд, оскільки є, на мою думку, найдавнішою. Пряма

першою пішла на абордаж людського сприйняття. Пряма розбиває хаос

першопростору на співплощини, на «тут» і «там». Пряма - це сутність

розділеності, осердя ілюзій, корінь агресора. Пряма породжує «глибину»

(відстань) - так обман за обманом у нас відбирають простір, чи то пак, уявлення про нього. Пряма - це стик безмежно великих співплощин по неіснуючій

межі. Але людина чомусь бере до уваги слово «стик», при цьому умудряється

забувати про слово «неіснуючий». Пряма - це найглибша рана, яку будь-коли

наносили людській свідомості. Мало хто виживає після такого удару.

Перетин прямих. Вертикаль-горизонталь. Він вселяє в людей нічим не

підкріплену надію на те, що існує така річ, як Вертикаль. Звідси, наскільки

видно, беруться усі базові режими соцгалюцинацій: принцип ієрархії як руху

від точки перетину. Вертикаль-горизонталь нав'язливо мусує ідею про те, що

світ довкола нас структурований. Але знову ж таки: він (світ) видається

структурованим тільки тоді, коли

67

приймається за чисту монету ідея про те, що прямі в принципі здатні

перетнутися. Абсурд! Декарт - це новітній пилат, що розіп'яв реальність на

хресті координат.

Коло. Це те, що викликає в мене істерику. Мені лячно бодай уявити, який

нервовий зрив пережила перша людина, котра здогадалася замкнути пряму в коло.

Це психоз за задумом. Довкола колеса у свій час навмисне нагніталася

атмосфера сакрального - саме для підкорення тих умів, котрі шукали Невиразиме

у знаках. Показово, що сама концепція «сакрального» досі живе у соціально-

обумовленій, «невпевненій» свідомості. «Здоровий глузд» є внутрішньо

властивою, замкнутою на собі функцією відторгнення соціумом не орієнтованих

на точку описових команд. Соціум - це фашизм у найбрутальнішій його формі,

«здоровий глузд» - внутрішній диктатор, якому життєво необхідно перебувати в

компанії собі подібних. Гніт кола довкола точки як зерна раціонального робить

людину рабом не стільки зовнішнім, як внутрішнім. Впишіть у коло точку, і ви