видців.

– А це ше хто такі?
– спитала Температура і поправила лямку наплічника. Повз

них пройшла компанія поляків-пенсіонерів. Туристи.

Об'єкт №1. НОМАД

З раціональної точки зору номад незрозумілий. Він схожий на вир води, що

засмоктує сам себе досередини завдяки тиску, створеному його усвідомленням

ззовні. Дехто стверджує, що видить номада як сферу з рухомим антицентром, котрий постійно тікає всередину себе.

Живучи у вічній зміні світів, номади украй рідко зауважують магію свого руху.

Власне кажучи, для них метафізика - це фіксованість. Грузнучи у товщі

Всесвіту, мов у гліцерині, опускаючись дедалі глибше від свого

першопочаткового походження, номади залишають специфічні викривлення

простору, щось на кшталт лійки. Людина, яка перебуває поруч із номадом, опиняється на похилій цієї воронки й мимоволі вимушена переміститися десь

углиб, загрузнути в гліцерині сприйняття. Як правило, довго такий контакт не

триває - здебільшого тому, що всі номади відлякують. Закутані у чорні клобуки

страшні жебрачки, що стеляться долом; стікаючі кров'ю паршивці-алкоголіки; лукаві покорощені бомжі в оточенні об'їдків целофану; тощо.

У ролі номада можна також використовувати безпритульних псів із «окулярами» -

білими колами довкола очей. Номадами можуть стати перелітні зграї вороння або

винятково гучний шум.

Потужних номадів можна спіткати в Карпатах. Це т.зв. «вічні туристи», схожі

на людей істоти, вдягнуті в костюми радянських туристів 70-х років. Правда, ніколи не відомо наперед, до чого приведе контакт із номадами у горах - місці

мурашників, нір та каміння (як відомо, мурашники та нори

102

являють собою два протилежні типи проникнення нашого світу в суміжний; велике

каміння своєю від'ємною швидкістю не дозволяє тріщинам, що утворилися на

місцях проникнення, розпороти наш світ на клоччя), місці, обжитому

структурами, що вистежують і відлунюють голоси.

Анахронізм є найпершою ознакою близької присутності номада.

Щоб затягнутися у вир номада, необов'язково розмовляти з ним (хоча це й

полегшить процес). Достатньо впасти йому на хвіст і переслідувати непоміченим

так довго, як це видається потрібним.

У Львові номадів найчастіше можна зустріти на Високому Замку.

– Та? А чому саме тут?
– поцікавилась вона, коли Антон закінчив свій

інструктаж.

– Високий Замок, увесь цей парк - живий організм. Він самоусвідомлюється. Від

кожної людини, яка там прогулюється, він черпає енергію. Йому вигідно, коли

по ньому ходять якомога довше. Тому пагорб розвинув на собі пастку -

повпливав на окупований собою простір таким чином, що паркові стежки утворили

енергетичний лабіринт. А поскіль-ки він сам як та воронка, то й притягує

номадів. Високий Замок - номад. Тільки не такий текучий, як ті, яких

використовують видці. Повільніший. Щоби просочитися під час спілкування з

Високим Замком на таку ж відстань, як при годинному спілкуванні з

людиноподібним номадом, потрібно прожити на його території кілька років.

– А ті люди, шо живуть біля підніжжя гори, вони як?

– А вони зовсім не люди, - посміхнувся Антон.

Ведучи таку розмову, вони блукали парком і копали купи сухого листя. Потім

спустилися схилом пагорба, аж поки не знайшли зручної криївки між дерев і

чагарника.

104

– Тут проходить одна з їхніх ліній, - повідомив Антон і сів на зігнутий

стовбур дерева. Терезка кинула на землю свій наплічник і сіла поруч. Антон

глянув на годинник.

Рух сонця. Усвідом це.

По годині мовчанки біля їхніх ніг сформувалася гірка недопалків. У Терезки

своя - з білими фільтрами, в Антона своя - колекція жовтотілих, із

позолоченими обідками. На кількох білих недопалках рожевіли залишки помади.

Терезка спробувала уявити собі людину, яка випадково натрапить на цей

гербарій. «Сиділи собі хлопець і дівчина, - подумає такий перехожий.
– 3

одного класу. Прийшли, мовляв, після уроків, посидіти, побазарити. Він -

бику-ватий і самозакоханий, вона - блядовита, але по-своєму вперта. Сиділи, говорили про кохання, про останню дискотеку, яка й дала привід для подібної