чорною перемотана. Ну, я подивився, «Та добре, - кажу.
– Куримо!». Пам'ятаю, дуже сильно від нього кашляв. Куримо ми, аж тут чуємо - «The End»

починається. Хтось звук як влабав, так ми всі в осад і випали! А за стінкою

якийсь араб п'яний спав. То він з того всього аж прокинувся і прийшов до нас, каже: «Включіть мені ТО ше раз»! От такі деньки то були!.. А гашиш не цепив

мене! Я зразу поняв: наркотики - то не для мене! Тільки голова від них болить

і спати хочеться!..

Сухий паркет у коридорі зарипів, і в кімнату, яка встигла вже згубити чіткі

контури за клубами диму, ввійшла цьоця Настя.

Але вуйко не розгубився і першим радісно вигукнув:

– Настя! Дивися, які ми хіпі!

– Йой! Боже! Ти здурів, Юльку! У вітальні курити?! Терезка?! То ти куриш?!

Ану вже кинула з рук! Йой! ТА ВИ П'ЯНИ То ти мені дівку споїв, ти, скотино!

– Ми хіпі! Ми хіпі!
– в екстазі вигукував вуйко Юлік і розмахував у повітрі

складеними буквою V пальцями.
– Я старий хіпун, а ти хто?

– Йой, хіпун?! Та ти срака стара! Подивися, на шо ти подібний! П'яний, як

бельок! Ану вже мені тут всьо поперевітрювали! Йой! В МОЮ ТАРІЛЬОЧКУ - І

ПОПІЛ? Ти безсовісний!!!

– Ціхо! Ми з Терезкою тутай хіпуєм, а ти шо тут робиш, я не знаю! Ти на

роботі маєш бути! Ти міщанка! А я старий хіпі! Я з бангладешцями гашиш курив!

– Йой, будеш мені ту байки розказувати! Гашиш! Тоже таке скажеш! Ану, Терезко, вже мені музику тихше зробила! Шо сусіди скажуть?!!

– Та срала я на Ваших сусідів!

– Гі-і-і! Дівко, май Бога в серці! Та тебе ні один кавалер не захоче, як

будеш таке казати!

– І я срав, ясно?! Ми з Терезкою обидвоє срали! І то з високого горба! Бо ми

такі хіпуни, шо тільки дай дорогу!

– А ти шо тішишся, старий осел? Подивися, шо з дівки зробив! Але чекай, чекай! Я тобі таких хіпунів дам, шо будеш знати, як у вітальні курити! Чекай, чекай, Матінка Божа всьо бачить!
– і цьоця Настя люто тицьнула в образ, що

висів над килимом.

На що вуйко аналогічним жестом показав на балкон:

– А хочеш, ми тебе з Терезкою з другого поверху викинем? Х-ха! Думаєш, не

зможемо? І не таких викидали! Та я, коли в общазі жив, та я з афганістанцями

знаєш шо робив? Я гашиш курив!

92

93

– З бангладешцями, вуйку.

– Та один хуй. Ну шо, Терезко, заходь зліва, а я таково справа... І таково ЇЇ

попід руки, і-і-і-і-і ррраз!.. І-і-і-і дв-в-ва!

– Пусти, зараза! Пус-ст-ти, зволоч! Ай, людоньки! Кидають!

– Та ж ми, вуйку, хіпі! Ми ж такі добрі!.. Зла нікому не... Ех, пізно...

– Точно, пізно. Треба було їй раніше думати. А вона думала, шо я такий

простий! А я нє-е-е, я хіпі!.. Між іншим, про афганістанців. Ми з ними з

дев'ятого поверху вики-дували чучела. А в чучела клали банку з томатним

соком. І головою вниз! Об асфальт! Бац! А сік - хляп! Піздєц, карочє. Це я, блядь, хіпував - так хіпував. Оце були деньки!..

Аж раптом вуйкові відсікло.

10

Терезка, тепер уже нічим не переймаючись, струсила попіл на турецький килим і

лиґнула пива.

Вуйко, зажмурившись, слухав музику і зі щораз меншим успіхом удавав, наче не

сталося нічого етапного.

За кілька хвилин йому зробилося трохи не по собі.

– Оце ми да-а-а-али...

– Оце ТИ дав, вуйку. Теж придумав: жінку - з балкона. Тільки ногами, бідна, фуркнула. Хоча... Певно, лежить зараз в аґристі зі звернутою шиєю... Ще пива?

– Нє.

Запала чергова пауза.

11

– Ну, Терезко, - знову почав своє вуйко.
– шо не кажи, а вона сама

напрошувалася.

– Абсолютно. Тільки так. Лізла, як жаба під косу, - Терезка кивнула, склала

руки на животі й заплющила очі. Вона світилася спокоєм, наче сита молода

мама.

Вуйко намагався щось вимовити, але напружена внутрішня боротьба відтягувала

цей момент за обрій можливого. Коли на душі у вуйка Юліка, старого хіпі, завгоспа, а тепер ще й вдівця, зробилося зовсім сцикотно, він витиснув:

– Знаєш шо, Терезко?

Терезка запитально кивнула, не розкриваючи очей.

– їхала би ти собі додому. Я вже шось нахіпувався.