руки з невідступною думкою: ЦЕ ЯКАСЬ ГРА! Ні, вона не спала, принаймні, наразі ознак сну (окрім неправильної назви вулиці) виявити не вдалося.

Всередині шлунка щось смикнулося. Терезка витягла адресу.

Стара будівля світила сірим небом, що проглядало крізь почорнілі від пожежі

вікна й діри в даху. На масивних, перекошених дверях білим коректором хтось

написав:

ОСТАННЯ ТЕРИТОРІЯ

«Будинок собі як будинок, абсолютно такий же, як і на Беранже, - шепотів

голос, котрий заспокоював сам себе.
– Тільки чого мені так дивно? Ніби я

сплю, хоч і розумію, що спати я ну ніяк не можу, справді, не можу ж я спати і

думати, що я не можу спати... це однозначно ДУЖЕ ХИМЕРНА ГРА».

Відчинити двері - раз плюнути.

В обличчя їй війнуло потойбічним штином гнилизни, а перед очима відкрився

зелено-чорний коридор, завалений найнеможливішим непотребом. Цей шлам

здавався настільки строкатим, наскільки взагалі можуть перебувати в

асоціативному дисонансі предмети, і їй доводилося по-секундно щипати себе за

стегно, щоб не згубити нитки реальності. Очі різало від неправильної побудови

перспективи. Холодний сморід уперся прямо у лице. Перед нею проскочив далекий

спогад із попереднього життя - важкі, наповнені темною сирістю підвали-

коридори - й тамті образи дивною римою пронеслися гладдю її пам'яті. Ось

перед нею коридори-канали, тунелі-коридори, коридори-мости, вогкі, сирі, мокрі, похилі, підтоплені водою штольні, де лежать поруч набряклі мерці-

матраци і розкислі гофровані пласти картону, сплавлені в єдиний організм

всепроникними еманаціями плісняви, надтріснуті дзвони, покорощені

неймовірними ландшафтами тьмяної іржі, розпухлі чорні ноти, проламані

кларнети, насправді ж не кларнети, а ніжки табуретів, і не ноти, виявляється, а

115

жмакані куски шпалер, заримовані з уламками коричневого скла, Гумові скати, позеленені мідною плівкою ритуальні обрізки труб і нудотна пухка піна на

поверхні води, обкінчані цвіллю порножурнали, розбухлі двері, розпливчаті

кабалістичні петрогліфи на стінах, сліпі холодні хробаки, викопні ребра

калориферів, кавальці розтрощеного кахлю, сахари розпорошеної штукатурки, внут рішніМонголії смороду, тібетиімлиі ґо ндв анипітьмигт д і т п

НЕ В IP Ю Я НЕ вір ю

не спати! швидко звернувши наліво,

(«Я виділа, але не помічала! Трішечки, але таки виділа! Виділа без архе!») Терезка вийшла на сходи. Скриплячими лабіринтами прострочені у безодню висоти

будинку забивали памороки. Здалося, за секунду десь із схованих на піддашші

кімнат долине п'янке воркотіння.

Лопотіння крил. Свист зі сну.

Терезка вибігла, задираючи голову до світла на піддашші, затупотіла гвинтом

стоптаного дерева, скрипучого дерева сходів і небезпечних перил, від яких іде

обертом голова, минаючи за поверхом поверх, поки не вибігла на піддашшя.

Зі сходової клітини вона потрапила у простору кімнату. Зал, який відкрився її

зору, ситився пронизливим вітром. Розлючено шелестіли вітрила подертого

целофану (колись ним були забиті вікна). Терезка розгледілась і обімліла.

Стіни до останньої п'яді були вкриті вугільним графіті, анахронічними

реверансами ностальгуючим сімдесятим - закинутим будівлям, сигаретам, сумнівній компанії та клею «Момент» замість уроків

садистичні сцени несподіваної

жорстокості розсмаковані безіменними художниками дефекації й еякуляції

одностатеві coiti та felatio грубо та впевнено

116

прописані фалоси дефлоративно стирчали із анусів постатей з ерегованими

прутнями і розбухлими яйцями

ма стурб аційні акти при м і ти в і стськ о наївні дитдомівсько-збочені геть

зовсім безсоромні вливалися в сороміцькі хореографічні Гравюри танка пизди і

хуя демонстративно вульгарне майстерно прочеркнуте вуглиною зображення

роззявленої закривавленої манди з якої вилазить зубата лиса диня з дикими

розкосими очима

Під малюнком пологів розпливалася пляма чогось рудого - наче художник володів

такою силою, що таки примусив стіну вичавити із себе потвору.