Як князь казав.

С и л ь в е с т р

Чому не брав, коли давав тобi вiн?

А хочеш двадцять?

П а р ф е н i й

(з жахом).

Ой! Мене проймає дрож!

Та це ж задурно! Це ж одверта шкода!

Один пергамент коштує...

С и л ь в е с т р

Ну що ж,

Тодi не треба.

У вiкно влiтає довга стрiла i встромляється, тремтячи, в стiну.

П а р ф е н i й

Гвалт! Рятуйте! Згода!

Я згоджуюсь! Давай негайно грошi!

Хай двадцять гривен! Золотом давай!

С и л ь в е с т р

Давно би так.

(Спокiйно виймає й лiчить грошi, тодi дає Парфенiю).

Бери. Цiна хороша.

П а р ф е н i й

О боже мiй! Пропало все... Гай-гай!

За двадцять гривен!

IV

Вбiгає Мирослав.

М и р о с л а в

(збуджений).

Радуйся, княгине!

Стенувся ворог, кинувся назад.

Їх без числа на полi битви гине,

Розбитий буде хижий супостат!

I н г i г е р д а

Хвалити бога! Слава Ярославу!

В о л о д и м и р

А ти мене вiд слави вiдтягла!

С и л ь в е с т р

Велик наш бог! Повiк йому хвала!

А князю честь i воїнам всiм слава!

П а р ф е н i й

(в розпачi).

Продешевив! Пропало сорок гривен!

Було б одну хвилину зачекать!

I н г i г е р д а

Назустрiч князю! Славте подвиг дивний I

Ярослава переможну рать!

Клики. Сурми. Музика.

Входить Ярослав з голим мечем у руцi, в супроводi озброєних дружинникiв, грiдей 1 i бояр.

1 Г р i д и - почет.

В и г у к и

Хвала! Осанна! Слава в вишнiх богу!

Нехай живе великий Ярослав,

Що печенiгiв силу подолав!

Хвала! Побiда! Славте перемогу!

Володимир i Iнгiгерда обiймають князя. Входять Роальд, Свiчкогас, Мирослав.

Я р о с л а в

Ну, повернулись з поля косарi,

Стрiчай, жона, трудiвникiв держави

I мужу пiт з чола його утри!

(Сiдає на престол i вiддає меч боярину).

Iнгiгерда пiдносить князю на срiбному блюдi золоту чашу з вином i шовкову хустку.

I н г i г е р д а

Здоров був, княже, ладо мiй ласкавий,

Пий чашу цю, живи багато лiт!

Я р о с л а в

(знiмає шолом, бере хустку i витирає пiт i кров з обличчя).

Не в перший раз я витираю пiт

Пiсля роботи на полях кривавих.

(Пiдводиться й бере чашу).

Прославим бога i святу Софiю,

Що нам дали побiду в цiй вiйнi,

I вам спасибi, браття дорогiї,

Бо стiйко Русь ви нинi боронили

I розгромили орди навiснi!

Хвала i честь вам, славнi переможцi!

Я за здоров'я ваше п'ю!

(П'є).

В с i

Тобi хвала, великий Ярослав!

Я р о с л а в

А де ж мої хоробрi новгородцi?

Де мужi всi, що Новгород послав?

V

Входять Давид, Ратибор i ще два новгородцi, несучи на плечах покритi чорним сукном ношi, якi вони ставлять на пiдлогу. Стурбований Ярослав пiдводиться.

Я р о с л а в

Хто це такий? Хто пав за Русь в бою?

Р а т и б о р

(хмуро й урочисто).

Микита, син чесного Коснятина,

Хто, як i сам Добринич, положив

Своє життя за тебе, господине.

Д ж е м а

(з криком розпачу кидається на труп Микити).

Микито, любий! Друже мiй єдиний,

Чом ти мене, нещасну, залишив!

Мандрiвець бiдний... як i я, блукав

По свiту ти без друга, без дружини,

З пекучим болем в серцi, ти не мав

Де голови сумної прихилити...

Один, як я... один, як я, на свiтi.

Вигнанцем жив... вигнанцем бiдним вмер...

Я р о с л а в

(повiльно сходить з престолу i схиля голову перед Микитою).

Неправда! Не вигнанець вiн тепер,

Бо чесно вмер за Русь на полi бранi,

Для Києва смиривши гордий дух...

Прощай, Микито, серце полум'яне,

Мiй чесний ворог i таємний друг!

Прости мене за кривди, бiдний брате,

Що ти зазнав од мене без провин,