Найпопулярнішим місцем на піку нафтизинового буму вважався Високий замок і

дільниця довкола. Сквер навпроти Академії друкарства належав якраз до таких.

Опустілі археманівські території ще зберігали позитивну ілюмінацію, залишену

натовпами видців, і на цих прогрітих порожнинах вилежувалась різна шваль. У

серпні тут збиралася зграйка захіпованих, невихованих жумчок-малоліток, косметизованих і наглючих. Жумчки вдягалися так, наче хотіли за останні дні

канікул відтрахати цілий світ. Лукаві, пропірсинґовані уздовж і впоперек

недорослі стріляли в перехожих цигарки і реготали за їх спинами так, що

мурашки по шкірі.

«Р-р-р-р-р-р-р», - подумала Терезка. Присутність жучок викликала суперечливі

почуття: кортіло наставити їм двійок у щоденник, або відпороти по голій сраці

указкою, чи запатентувати автогеном. Юні істоти не визнавали бюстгальтерів, що наче виправдовувало їхні добротних розмірів груди. Дівчатка на лавках мали

рівні ніжки, рівні й достатньо вгодовані, місцями навіть грубі. Для

Температури це було як образа. Вона розправила складки на спідниці, щоб не

стирчали коліна. Такі ж худі, як і вся вона, схожа на нетопира. «Так, нетопира - але такого дуже доброго», - втішила себе Терезка.

Оцінюючи цю антроподеґенеративну руїну так неоднозначно, Температура

впевнилася: у даний момент руїна виглядає когось із плазматиків-ветеранів -

когось із тих, що зав'язали.

Сутанисті зав'язки6 більше не ходили строєм. Вони любили тинятися місцями

слави поодинці. І справа зовсім не у ефекті відчуження. Більшість зав'язків

страждає патологічним бажанням знаходитись у центрі уваги. Ауди-

6 Зав'язок - людина, яка припинила архе-сесії (за: АМДавихам, неопубл.).

торію, яку Терезка застала біля Академії, слід було вважати досконалою.

Зав'язок-одинак, який натрапить на подібну жилу уваги, може цілими днями

упиватися розповідями про те, як йому зривало черепицю: і на даху крапав, і

на Сонце втикав, а з шумами взагалі - ледь не залишився у полоні звукової

цивілізації з віддаленої метагалактики, ось.

Загалом, такий персонаж, попри начіпну браваду, залишав враження розгубленої

особистості, переповненої витісненими реакціями і страхами.

Терезка примостилася на лавці ближче до пожежної частини. Уявила себе

хамелеоном. Набравши невидимої барви, завмерла у строкатій яєшні зі світла та

тіней листочків дерев.

Тиша.

Яєшня колишеться на вітрі, відшаровуючись від землі.

Перехоплює подих.

У протилежному кінці вулиці вийшла темна постать. Терезка придивилася. Звідти

до компанії дівчат близився певний юнак. Культурний герой намірявся увійти в

контакт. «Зав'язок», - подумала вона.

Хлопчина (куций самурайський хвостик, жирне чоло, піжонські штани-«багами», нашийний ланцик з медальйоном) підійшов до малявок. Руки в кишенях.

Зав'язалася балачка. Хлопчина пригладжував зачіску і щось розпитував.

Найактивніша із тусівниць, лідер середовища, закушувала губу і кивала

головою. Вона закладала за вухо пасмо волосся і показувала рукою в браслетах

у керунку Академії - здається, звідти мав звичку являтися крапляр.

Хлопчина, втомлений чеканням навстоячки, сів до дівчат. Хі-хі, ха-ха. Дівчата

штурхаються. Піжон дибиться.

Поки Терезка оцінювала розклади, на вулиці з'явився підозрілий суб'єкт. Це

був живий архефакт доби архе. У такт нечутній музиці він крутив головою в

береті, кивав неголеним підборіддям, розкошував своїми шортами-«вітри-лами», глядів спонад своїх малинових окулярів і човгав сандалями на босу ногу. Рукою

він притримував сумку,

26

27

перекинуту через плече. Одним словом, поводився, як правдивий архе-фактор7.

Крапляр прошкував тінистим боком вулиці й тихенько зумотів у русяву борідку:

«шіаз-зма», «плаз-з-зма», «плаз-зма». З кожним кроком з-під шортів спекулянта

визирали волохаті коліна, а по задниці м'яко гупала сумка.

Терезка пробіглася поглядом вздовж вулиці, але нунція не помітила. Барига

працював на свій ризик. Похвально. Чи, може, нунцій - то самурайчик на