Шрифт:
Степанов, згадавши це, засміявся; він усе ще сміявся, коли прийшла Марі.
— Чого це ви?! — спитала вона здивовано.
— Просто так, — відповів він. — Покійний батько вчив мене, що в складних ситуаціях треба настроюватися на смішне, це як хороший масаж для нервів, думається чистіше.
— Слухайте, — сказала Марі, — або я нічого не розумію, або він втягує нас у якусь темну справу… А, може, в що я мало вірю, він чесна людина? Пропонує почати скандал… І дозволив мені сказати вам про це відкрито.
— Мені він дозволив те ж саме… Я готовий. А ви?
Марі обернулася до бару, підняла руку, попросила офіціанта:
— Будь ласка, каву!
— Я вже замовив вам, — сказав Степанов.
— Не треба. Я звикла платити за себе сама.
— У нас це не прийнято, який би там не був, але все-таки я мужчина.
— А я жінка, — відрізала Марі. — У вас це не прийнято, там і вгощайте, а тут живіть, як живуть усі.
— А чого ви така жалюча?
— Коли ти не вжалиш, тебе вжалять, навіщо підставлятись? Словом, я передала Лискові матеріали, пов’язані з чутками — серйозними чутками — про те, що на біржі хтось готує бум, спрямований проти Граціо… Тобто проти Санчеса…
— Хто такий Санчес?
Марі нахмурилась, закурила, обличчя її стало жорстоким.
— Ви справді не знаєте, хто він?
— Справді не знаю.
— Полковник Мігель Санчес…
— А, це лідер Гаривасу?! Марі, у росіян зовсім недавно стало звичкою називати тільки одне прізвище, без імені, а добре було б і без по батькові… Якщо ви читали наших письменників, наприклад Достоєвського, то дуже часто він називає героїв повним ім’ям і по батькові — Порфирій Петрович, пригадуєте? Або в Тургенєва — Аркадій Миколайович? Національне мислення, нічого не вдієш… Звичайно, я знаю про полковника Мігеля Санчеса.
— Слава богу, інакше я перестала б вам вірити… Не вам, звичайно, а Бреннеру, він ас журналістики, його рекомендація — це ваша візитна картка, просто з Степановим я не стала б розмовляти, хіба мало Степанових…
Він розправив плечі:
— Дмитро Степанов — усе-таки один…
Марі посміхнулась.
— Це в Росії, а в нас ніхто про вас не знає…
— Ну й погано. — Він уже не жартував, відповів роздратовано: — Навіщо хизуватися невіглаством? Треба знати бодай тих, кого знають в іншій країні.
— Ну, добре, ваша правда, досить про це! Я хочу сказати вам зовсім інше… Мігель… Полковник Санчес розповів мені дуже багато важливого, розумієте? Ми дружимо з ним… Але мені не вдалося всього надрукувати… З цілого ряду причин…
— Яких саме?
— Якщо я не сказала, то не вважала за потрібне говорити, невже ви не розумієте? Так от, я передала ці матеріали Лискові… В наших лівих виданнях друкувати немає сенсу, цього просто не помітять, ошельмують як комуністичну пропаганду і таке інше… Лиско глибоко копав… Він зустрівся з біржовиками, опитав багатьох людей, які знають діло і вміють відчувати, коли пахне смаленим… Цим і живуть… От… Його через це й усунули з дороги… І матеріали вкрали… А я друкую без копірки, дурепа… Всі мої матеріали були в нього… Так, дурна, що тепер зробиш?! Коли я розмовляла з Граціо, він говорив мені: «Чекайте подій, Європа ще скаже своє слово, і містер Дігон, хоч він і міцний старик, цього разу програє…»
— Ваш батько відмовився ознайомити мене з його матеріалами… Може, ви до нього звернетесь?
Марі змахнула з чола руде пасмо, очі її розширились, стали прозоро-зелені.
— Я тепер не смію до нього звертатись.
— Чому?
— Тому що я паскудна людина.
— Випити хочете?
— Ні! Я тоді почну втішатися, і це буде, як і в кожної жінки, солодким і не одноденним процесом… Я у гіпнотизера лікувалась, не можна мені пити, розумієте?
— Не сердьтесь, — попросив Степанов. — Не треба сердитись марно… В мене є пропозиція… Давайте — кожен по-своєму — пошукаємо, що допоможе нам краще збагнути те, що відбувається… А завтра зустрінемось… Хочете, у мене в готелі? Там чудовий ресторанчик, можна повечеряти й обмінятися новинами. Згодні?
49
Ланцюг (ілюстрація № 2)
Центральне розвідувальне управління
Майклу Велшу
Строго конфіденційно
З абсолютно надійних джерел одержано інформацію, що Марі Кровс, відома управлінню, може мати дані про певний інтерес банківської групи Дігона до коректування ситуації, яка склалася нині в Гаривасі. Вважають, що батько Кровс (Піке) має в своєму розпорядженні цінні матеріали, пов’язані з діяльністю корпорації Дігона в Європі.
Можна сподіватися, що в сферу інтересу Кровс попаде російський письменник і журналіст Степанов.
Резидент Джон Хоф».
«Джону Хофу.
Подумайте, як можна дезавуювати ймовірні виступи М. Кровс і її російського колеги Степанова в плані компрометації Баррі С. Дігона. Продумайте можливість компрометації Кровс і Степанова. Які у вас є підходи до Пікса (Верньє)?
Майкл Велш».
Відправивши цю шифротелеграму, Велш пішов у медичну частину, зміряв тиск, попросив перевірити легені — «Дуже кашляв уночі», сказав помічникові, що поїде відпочити; дома переодягнувся, прийняв кінську дозу вітаміну, сів за кермо машини старшої дочки (пошарпаний «шевроле», куплений на бензоколонці за триста доларів) і поїхав на зустріч.
50
18.10.83 (18 годин 41 хвилина)