Шрифт:
— Що? — презирливо глянув на Лємкуса дядя Льоня. — Сильнішим за себе?
— Вам, на жаль, цього аж ніяк не зрозуміти.
— Та ти собі уявляєш, що тоді станеться? Ти ж зараз таких дров наламаєш… — Від хвилювання шериф опустив зброю. Його очі помутніли, а волосся, оголивши непримітну до цього часу плішину, розтріпалося в різні боки. Він навіть став у дечому нещасний, цей шериф. Ні, мені не було його шкода, просто таким я його ніколи не бачив. Думаю, не тільки я.
З півночі дув потужний вітер. Він підіймав куряву й ганяв містом обгортки від цукерок та серпантин, що залишився від невдалого карнавалу. На місто насувалася хмара, десь удалині вигримувало й блискотіло. Груди переповнювалися від збудження й страху, від ненависті й любові. Захоплювало дух і підкошувало ноги…
Дядя Льоня направив на Лємкуса револьвер.
— Ну? — з викликом промовив релігійний діяч.
— Баранкі гну, — відповів шериф і випалив.
24
Якщо біля відділку ситуація повернула на дуже небезпечне, то в барі вже давно йшла справжня війна.
Усе почалося з дрібничок. Один чоловік, років тридцяти, вирішив пожартувати.
— Давайте, — сказав він, добряче упившись, — оббриємо бармену голову, а то щось він надто патлатий.
Багато хто розсміявся, можливо, навіть хтось із його друзів підтримав жарт, але до дій ніхто не брався. Тоді чоловік, ледве стоячи на ногах, вигукнув ще раз:
— Плачу сотню тому, хто оббриє бармена!
Ну, тут почалося: спочатку людей з десять намагалося заволодіти головою бармена, потім, заволодівши, почали сперечатися, хто ж оббриватиме.
Барменові прийшли на допомогу:
— За шинкаря, — кричав хтось, — за папку! — і в кривдників летів бронзовий канделябр — художнє оформлення бару.
— Навались, рєбя! — було чутно з іншого боку, і над чиєюсь головою пролітав стилет.
Зрештою, бармена вдалося лише неакуратно прирізати. Побачивши кров, чоловік, який запропонував оббрити бармена, злякався й подався до виходу, але кілька місцевих хлопців зупинили його і, як ініціатора насилля, повели до міського саду.
— Куди! Куди ви мене тягнете?
— Лінчуємо тебе разок, і все, — відповів хлопець, — як виявилося, син бармена.
За ними вискочило ще з двадцять чоловік, кожен з яких мав на меті щось своє, можливо, щось украй особисте, навіть інтимне. У парку всі вони благополучно підвісили ініціатора й пішли далі, наближаючись до центру міста. Дорогою вони назбирали ще кілька десятків п’яних та збуджених і, натовпом людей у сто п’ятдесят, рушили вимагати правди в аптекаря Неймха, проте старого німця не виявилось ні вдома, ні в аптеці, а ще згодом стало відомо, що німець той помер ще минулого літа. Розчаруванню не було меж.
— А кого ж тоді покарати? — питали себе хлопці.
— Та кого-небудь, — припустив хтось.
— Це діло! Тільки спека! Пропоную щось випити.
— Ми не тутешні, - загукав якийсь гутаперчевий еквілібрист у трико, — але вам не здається, що сонце щойно було у зеніті, спека була неймовірна, а тепер от вітер і наближається гроза…
— Це нормальне явище, — пояснили йому тутешні. — Тільки спека все одно неймовірна.
— Дуже цікаво, — відповів він і приєднався разом зі своїми друзями до натовпу.
Їм назустріч рухалася лавина таких самих п’яних та обідраних, але невимовно зліших і спраглих до наживи.
— Ей, чо встали, може, з нами?
— Куди?
— А кудись.
— Тобто?
За спинами мародерів палали магазини й чулися крики жінок.
— Ми мародери й розбійники! — сказав ватажок мародерів. — Ми любимо грабувати.
— Справді? — запитав один з юнаків.
— Так, ми ось півгодини як об'єдналися у спілку мародерів та розбійників. У нас тут і цигани, і ведмеді, і силачі, і гімнасти, і навіть місцеві хлопчаки. У підвалі знайшли. Може, і ви з нами?
— Так, ми з вами! Тільки-но кілька виродків прирізали мого батька, старого шинкаря, а тому я та, мабуть, і всі ми — дуже злі. А отже, теж хочемо грабувати і ґвалтувати.
— Хлопці! — закричав ватажок своїм. — Нашого полку прибуло!
— Ура!!! — закричали хлопці.
І, запаливши факели, натовп рушив у бік центральної площі, де кілька годин тому мав розпочатися святковий карнавал.
— Ми не хочемо працювати! — лунали крики з натовпу. — Ми хочемо вбивати й грабувати! Ми — нове покоління вашої чортової демократії!