Та це ж не інше що, як двір царя Пето!

Доріна

Коли…

Пані Пернель

Голубочко! Ти дуже язиката.

Сваволі й смілості в тобі якраз до ката.

Ти думаєш, що всім язик потрібен твій.

Даміс

Але…

Пані Пернель

А ти зовсім, мій синочку, дурний, —

Я це кажу тобі, як баба до онука,

Що з тебе виросте ледащо й ледарюка,

Твоєму батькові казала я давно,

І виріс ти йому на горенько одно.

Мар’яна

Мені…

Пані Пернель

А ви, його сестричка, — ви плохенькі,

Мов тихая вода, такі собі тихенькі,

Але в такій воді якраз сидять чорти,

І ваших норовів не можу я знести.

Ельміра

Та ви-бо…

Пані Пернель

Вибачай, невісточко кохана,

А ти поводишся таки зовсім погано.

Тепер для їх обох ти матір’ю єси.

Який же приклад їм собою ти даси?

Марнуєш гроші так, що це мене вражає,

Вбираєшся, немов княгиня та. Хто дбає,

Аби одно своє подружжя чарувать,

Прикрас таких повік не стане начіплять.

Клеант

Ось слухайте…

Пані Пернель

А ви, невістчин любий брате, —

Я рада вас любить, кохати, шанувати,

Але якби це я Оргоном тут була,

То стежечка до нас для вас би заросла.

Ви всіх навчаєте, як треба жити… Пане!

Адже ж хто має честь, той слухать вас не стане.

Це, може, прикро вам? Це вас не потіша?

Що ж, правду я люблю: така моя душа.

Даміс

От любий ваш Тартюф без хиби та без вади…

Пані Пернель

Його послухатись усякий був би радий.

Мене те гніває, що кожний дурень звик

Про нього розпускать нікчемний свій язик.

Даміс

Чи стану я терпіть, щоб шельма ця побожна

Забрала всіх до рук, що й писнути не можна!

Що, як цей любий пан ухвали нам не дасть,

То вже й побавитись не вільно? От напасть!

Доріна

Як слухати його, та ще й пойняти віри,

Що б ми не діяли, ми чисті бузувіри,

Бо гострий критик цей огудить нас усіх.

Пані Пернель

І все, що гудить він, — то є правдивий гріх,

За ним ви зможете до раю доступити.

Чи син мій вас не вчив, як слід його любити?

Даміс

Ні, сила батькова не здужавшого,

Щоб я хоч трошечки любити міг його.

Я зрадив би себе, якби дививсь інакше,

Якби його діла мене вражали м’якше.

Пройдисвіт цей давно обурює мене,

І я таки зроблю з цим паном щось страшне.

Доріна

Авжеж, хіба не глум, не сором на всі люди,

Що ми в руках усі в нікчемної приблуди?

Той ланець, що до нас без підошов прибрів,

А вся одежина на йому п’ять шагів,

Тепер, як паном став, усе те забуває,

Орудує всіма, всім рота забиває!

Пані Пернель

Ой, не бреши! Тоді найкращий був би лад,

Якби всі слухались його святих порад.

Доріна

Це ваша вигадка його в святі запише,

А він — облуда весь і нею тільки дише.

Пан і Пернель

Ото язик!

Доріна

Такі — його слуга й він сам, —

Що їм без розписки нічого я не дам.

Пані Пернель

Не знаю, що в душі в слуги його Лорана,

Але заприсягтись готова я за пана.

А ви на його всі тому повстаєте,

Що правди з уст його ніяк не знесете,

Бо гнівають його гріхи й думки лукаві,

А божий інтерес у нього в кожній справі.