— Я з жалем дізнався, міс Ферфакс, що ви сьогодні вранці потрапили під дощ. Молоді панночки мусять турбуватися про себе. Молоді панночки — як ніжні квіти. Вони мають турбуватися про власне здоров'я та колір обличчя. Серденько, ви поміняли панчохи?

— Так, сер, я їх поміняла, справді. Дуже вдячна вам за вашу ласкаву турботу про мене.

— Моя люба міс Ферфакс, дівчатам украй необхідно берегтися. Сподіваюсь, що ваші бабуся й тітка в доброму здоров'ї. Вони — мої дуже давні приятельки. Шкода, що здоров'я не дозволяє мені бути кращим сусідом. Ви робите нам сьогодні велику честь, авжеж. Ми з моєю донькою дуже вдячні вам за вашу доброту і надзвичайно раді бачити вас у Гартфілді.

Після такої промови цей добросердий, ввічливий і вже немолодий чоловік зміг присісти, знаючи, що, виявивши кожній красуні свою доброзичливість і налаштувавши її на невимушений лад, він тим самим добре виконав свій обов'язок господаря.

На той час новина про прогулянку під час дощу досягла місіс Елтон, тож вона не забарилася висловити Джейн свої докори.

— Люба моя Джейн, що я чую? Ви ходили до пошти під дощем! Та хіба ж так можна! Як ви могли таке утнути, неслухняна дівчинко? І як же я могла таке прогледіти!

Виявивши терплячість надзвичайну, Джейн запевнила її, що вона не застудилася.

— О, тільки не треба мені цього казати. Ви — противна неслухняна дівчинка і вам байдуже до свого здоров'я. До пошти — під дощем! Оце так! Місіс Вестон, ви коли-небудь чули про щось подібне? Тут нам, безперечно, треба застосувати владу.

— Щодо влади — не знаю, — ласкаво і переконливо мовила місіс Вестон, — а от від порадиутриматися не можу. Міс Ферфакс, вам не слід так ризикувати. З вашою схильністю до сильних застуд, вам дійсно необхідно бути надзвичайно обережною, особливо в цю пору року. Я завжди вважала, що весна потребує додаткової обережності. Краще нехай ваші листи почекають годину-дві, а може, й півдня, ніж піддавати себе ризику нової застуди. До речі, як ваше самопочуття зараз — ви не застудились? Я вірю у вашу розважливість. Несхоже, щоб ви знову на таке наважилися.

— А вона просто не зможебільше на таке наважитися, — не забарилася знову приєднатися до розмови місіс Елтон. — Ми їй більше не дозволимо цього робити. — Вона значуще кивнула головою: — Тут необхідно домовитися, просто конче необхідно. Я поговорю з містером Е. Служник, котрий ходить щоранку за нашими листами — один із нашої прислуги, забула як звати, — питатиметься і про ваші й заноситиме їх вам. Це усуне труднощі. Гадаю, що ви не відмовите у такій послузі з нашогобоку, Джейн.

— Ви надзвичайно ласкаві, — відповіла Джейн. — Але я не можу відмовитися від своєї вранішньої прогулянки. Лікар порадив мені якомога більше бувати на свіжому повітрі, тож мені кудись треба ходити, і пошта — це слушний привід; і повірте мені — навряд чи коли-небудь іще погода вранці була такою поганою, як сьогодні.

— Моя люба Джейн, я не хочу про це більше слухати. Справу вирішено, принаймні настільки, наскільки можна щось вирішити без згоди мого пана і володаря, — манірно хихикаючи. — Отож, місіс Вестон, нам з вами слід бути обережнішими в своїх висловлюваннях! Але я влещую себе думкою, люба моя Джейн, що якийсь вплив іще маю. Тож якщо для мене не виникне якихось нездоланних перешкод, то можете вважати це питання закритим.

— Вибачте, — серйозно мовила Джейн, — я ніяк не можу погодитися на таку домовленість, що створює зовсім непотрібні ускладнення для вашого слуги. Якби це доручення не приносило мені задоволення, то його виконувала б, як це завжди робиться за моєї відсутності, служниця моєї бабусі.

— Але ж, серденько, Петті і так має багато роботи! А нам — так просто за щастя чимось зайняти своїх слуг.

Вигляд Джейн свідчив, що вона не збиралася здаватись; але замість відповіді знову почала розмову з містером Джоном Найтлі.

— Пошта — заклад просто дивовижний! — сказала вона. — Які гідні подиву безперебійність і швидкість доставки! Як уявиш усе, з чим вона має впоратися і все те, з чим вона умудряється впоратися так добре, то просто дивом дивуєшся!

— Дійсно, пошта — заклад добре керований.

— А недбалість і помилки трапляються так рідко! Настільки рідко, що коли вже якийсь із тих тисяч листів, що безперервно циркулюють королівством, і потрапляє за хибною адресою, то можна бути певним, що жоден із мільйона не загубиться! А коли зважити на розмаїття почерків, серед котрих зустрічаються такі нерозбірливі, що їх доводиться розшифровувати, то подив стає ще більшим.

— Конторські службовці виробляють уміння в результаті звички. Спочатку треба виробити чіпкість погляду і спритність рук — якості, що поліпшуються в ході постійної роботи. Якщо вам потрібне додаткове пояснення, — продовжив він із усмішкою, — то їм за це ще й платять. Оце і є основа їхньої ефективної роботи. Суспільство платить і тому має повне право розраховувати на добру якість обслуговування.

Потім поговорили про різноманітність почерків і зробили відповідні для таких випадків зауваження.