Шрифт:
– Ти виділа «плазму»?
– спитав Антон.
– Кажи: виділа, нє?
Терезка кивнула головою.
– Виділа.
– І як? Сильно?
– Сильно. Навіть зараз, коли пригадую собі, роблюся іншою. Чим більше
пригадую, тим більше наповнююся. Тим більше інакшаю. Зауважую більше, буквально на льоту. Але згадати повністю не можу. А де цей, другий?
– А, Буба? Е-е-е, Буба впав у кому... чи у крапку. Про таке кажуть: погорів
на пунктуації. В Архе багато пасток.
Буба прийняв «плазму» занадто особистісно. Тому його й затягнуло - далеко-
далеко. Десь аж на сам край книжки. А шкода. Був би з нього колоритний
персонаж. А тепер бовтається десь, неборак, недоречний, як до паска рукав. Ну
але нехай...
До її вух долинуло черкання сірника і звук припалюваної цигарки. Затягнуло
димом. Губи Антона розліпилися, і він заговорив:
– «Плазма» діє на нас, як атмосфера на метеорит. Коли той влітає у густі
шари, практично повністю згоряє. Зате уламок, який падає в море - набуває
нечуваної міці. А Буба твійПУУ УУ УУУ
X
X X X Ххххх ххх х хх
XXX
X
X
Зненацька Терезка зірвалася з місця. Щойно вона пережила диявольськи
реалістичний малімон.
– Як ти це зробив?
– вона закліпала очима й обмацала лице. Сон чи ні?
– Шо «зробив»?
– Ну! Так дмухнув: пух-х... а мене, як пір'їну в порохотяг, засмоктало!..
Башка - пуф-ф-ф! Як хлопавка!.. Тьфу, аж мороз обдер, - Терезка розтерла
гусячу шкіру на ліктях.
– В мене мало очі на лоба не вилізли! Дивлюся я на
тебе, а тут ти починаєш тягнутися і паф! Хлоп! В шиї - трісь! У носі - хрясь!
А очі взагалі в боки роз'їжджаються, як у п'яної.
– Ішо, побачила шось нове?
– Так! Там є новий фокусі Ти якось розтягнув це... упорядкував. Ти показав
мені, де шукати новий фокус для очей! Я не можу це пояснити, але... Ти
взагалі розумієш, про шо я, чи це малімони? Ти ніби розтягнув простір, звільнив його від
42
43
– Виділа. Точно виділа... Сильно. Навіть зараз, коли пригадую собі, як я
виділа, потрохи наповнююся нею. Роблюся іншою. Навіть здається: чим більше
пригадую, тим більше наповнююся. Тим більше я інакшаю... А де цей, другий?
– Буба? Буба впав у кому. Задивився у щілину між світами і йобнувся вниз
головою.
– І де він зараз?
– Не знаю. Певне, далеко-далеко. Десь на краю книжки. Надто м'який для
«плазми», - пояснив Антон.
– А ти -? ні. Тобі не цікаво, чому?
До її вух долинули черкання сірника і звук припалюваної цигарки. Затягнуло
димом. Терезку ледь не вивернуло. Вона пересилила нудоту. Антонові губи з
тихим звуком розліпилися, і він заговорив:
– Мені це бачиться як астероїд. Він влітає в атмосферу і майже весь згоряє.
Зате у ла мок, який падає в мо ре - той улам ок гартується. Ну, і так далі.
Січеш, н є? А Буба ПУУУУ У УУХХ X X Ххххх х х х хх х х
fc^v
X
X
ХХХХ XX X
Терезка зірвалася, наче з неї щось порснуло.
– Як ти це зробив?
– вона закліпала очима й обмацала лице, перевіряючи, чи не
спить.
– Шо «зробив»?
– Ну. Так дмухнув: пух-х - і ніби пір'їна вилетіла! А мене цілу аж мороз
обдер! Ти мені очі цим ледь не вивернув. Вкидуєшся, про шо я? Господи, Я
ЗРОЗУМІЛА!..
– Шо? Скажи, шо ти зрозуміла!
– На моїх очах існує постійний спазм. А тобі вдалося цей корч на мить
напружити, щоби він попустився! Існує також інший фокус для зору - не тільки
прямолінійний! А ти - ти ніби розтягнув простір, звільнив його ЦЕ ВЖЕ БУЛО ТИ
ВЖЕ РОБИВ ЦЕ! ТИ РОБИВ ЦЕ!!!
44
Антон затягнувся цигаркою. Потер неголене підборіддя. Зміряв Терезку
поглядом. Пустив носом по струмині диму й посміхнувся кутиком рота.
Затяжка. Видих. А між ними свист.
Терезка, незважаючи на шок, встигла подумати: «Який він все-таки сопляк!».
Раптом Антон їй перестав подобатися. І це було дивно.
Фацет затягнувся ще раз.
– Значить, усе-таки виділа, - мовив Антон розважливо і затягнувся.
– Бо не
виділа б - не знайшла би і фокусу.