Шрифт:
ГІҐІНС (знову набундючившись). І слава Богу!
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (підлаштувавшись під настрій дочки). Але ж чому?
ГІҐІНС. А тому! Те, що — як вони гадають — їм слід думати, вже огидне саме по собі. А те, що в них справді на думці — не доведи Боже нам почути! Ви гадаєте, комусь сподобається, якщо я розповім уголос про те, що справді думаю?
ПАННА АЙНСФОРД ГІЛ (весело). Це буде щось дуже цинічне, так?
ГІҐІНС. Цинічне?! До чого тут, у біса, цинічне?! Просто це буде не те, що ми називаємо пристойним.
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (серйозно). Я певна, що ви жартуєте, пане Гіґінс…
ГІҐІНС. Розумієте, усі ми тією чи іншою мірою дикуни. Теоретично, усі ми повинні бути вихованими й культурними — знатися на поезії, філософії, науці, мистецтві і таке інше. Але скажіть-но мені, чи багато з нас насправді розуміють, що це таке? (До ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ). От що, наприклад, ви знаєте про поезію? (До ПАННИ АЙНСФОРД ГІЛ). Чи ви про науку? (Показуючи на ФРЕДІ). Або ось він — що він тямить у мистецтві чи в науці, чи хай там у чому? Та й сам я, зрештою, — чи маю я, в біса, хоч якесь уявлення про філософію?!
ПАНІ ГІҐІНС (застережливо). Або про вміння поводитись у товаристві.
ПОКОЇВКА (розчинивши двері). Панна Дулітл. (Іде).
ГІҐІНС (поспішає до матері). Мамо, це вона! (Стає навшпиньки позаду матері й дає Елізі знак, що це — господиня дому).
ЕЛІЗА, вишукано вдягнена, справляє таке враження своєю красою, що при її появі усі встають. Керована сигналами ГІҐІНСА, із відтренованою граційністю вона підходить до його матері.
ЕЛІЗА (вимовляючи все педантично правильно, із музикою в інтонаціях). Доброго дня, пані Гіґінс. (Пильно стежить за кожним своїм звуком. Трохи сповільнює темп перед [ґ], вимовляючи «ГіҐінс», але переживання ці даремні — її вимова бездоганна). Пан Гіґінс передав мені ваше запрошення.
ПАНІ ГІҐІНС (люб’язно). Так, так! Я дуже рада вас бачити.
ПІКЕРИНҐ. Доброго дня, панно Дулітл!
ЕЛІЗА (подає йому руку). Полковник Пікеринґ, якщо не помиляюся?
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ. Я певна, що ми з вами вже зустрічалися, панно Дулітл. Я пригадую ваші очі.
ЕЛІЗА. Доброго дня! (Підходить до канапи й граційно сідає на місце, щойно звільнене ГІҐІНСОМ).
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (знайомлячи). Моя дочка Клара.
ЕЛІЗА. Доброго дня!
КЛАРА (збуджено). Доброго дня! (Сідає поряд з ЕЛІЗОЮ, пожираючи її поглядом).
ФРЕДІ (підходить до них). А я вже мав щастя…
ЕЛІЗА. Доброго дня!
ФРЕДІ вклоняється і, цілковито зачарований, сідає в єлизаветинське крісло.
ГІҐІНС (зненацька). А, побий мене лихо! Тепер і я пригадую! (Усі на нього дивляться). Ковент Ґарден! (Скрушно). От чорт!
ПАНІ ГІҐІНС. Генрі, прошу тебе, не сідай на стіл, бо зламаєш.
ГІҐІНС (похмуро). Вибач.
Іде до канапи. По дорозі зачіпається об камінні ґратки і спотикається об щипці. Лайнувшись крізь зуби, приводить усе в порядок і, завершивши свій невдалий перехід, падає на канапу з такого розгону, що чути тріск. ПАНІ ГІҐІНС, докладаючи всіх зусиль, аби стриматись, мовчки спостерігає за сином. Западає гнітюча тиша.
ПАНІ ГІҐІНС (урвавши мовчанку, тоном світської невимушеності).Як вам здається, чи буде сьогодні дощ?
ЕЛІЗА. Незначне пониження атмосферного тиску, що охопило західну частину Британських островів, поступово переміститься на східні райони. За даними синоптиків, істотних метеорологічних змін не передбачається.
ФРЕДІ. Ха-ха! Як кумедно!
ЕЛІЗА. У чому справа, юначе? Б’юсь об заклад, я все правильно сказала.
ФРЕДІ. Неперевершено!
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ. Сподіваюся, похолодань більше не буде. Навколо стільки випадків інфлюенци, а наша родина надзвичайно вразлива — і щовесни захворює.
ЕЛІЗА (похмуро). От і моя тітка померла від інфлюенци.
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (співчутливо поклацує язиком).
ЕЛІЗА (з тим самим трагізмом у голосі). Це вони так кажуть. Та як на мене, стару замочили.
ПАНІ АЙНСФОРД ГІЛ (зачудовано). Замочили?
ЕЛІЗА. Ну! А то чого б це їй помирати від інфлюенци? За рік до того в неї дифтерія була. Я сама бачила: вона аж посиніла вся! Вже думали, гаплик старій. А батько мій узяв ложку та й улив їй джину в горлянку. Так слухайте, раз-два оклигалась, ще й півложки відгризла!