Шрифт:
У кутку, навскоси від дверей, за простим, проте елегантним письмовим столиком з кнопкою дзвінка під рукою сидить ПАНІ ГІҐІНС і пише листа. Тепер, коли їй за шістдесят, вона не завдає собі клопоту вдягнутися всупереч моді. За письмовим столиком, ближче до крайнього вікна, стоїть чіпендейлівський [21] стілець. З протилежного боку кімнати, поодаль від вікна, — єлизаветинське крісло з грубим різьбленням у манері Індиго Джонса. [22] Там само — рояль у гаптованому чохлі. У кутку між каміном та вікном — диванчик, обтягнутий морісівським ситцем. Наближається п’ята пополудні. Раптом з гуркотом розчиняються двері — і входить ГІҐІНС, не скидаючи капелюха.
21
Чіпендейлівський стілець — назва походить від імені англійського художника, скульптора, майстра меблевої справи Томаса Чіпендейла (1718–1779).
22
Індиго Джонс (1573–1652) — англійський архітектор і декоратор, прихильник єлизаветинського стилю.
ПАНІ ГІҐІНС (стривожено). Генрі! (З докором). Ти обіцяв не приходити в мої прийомні дні. (Схилившись, ГІҐІНС цілує матір, а вона тим часом знімає з його голови капелюх і подає йому).
ГІҐІНС. А чорт з ними! (Кидає капелюха на стіл).
ПАНІ ГІҐІНС. Зараз же йди додому. Навіщо ти прийшов?
ГІҐІНС (цілуючи матір). Я навмисне прийшов!
ПАНІ ГІҐІНС. А тепер іди. Я не жартую, Генрі. Ти відсахав усіх моїх друзів. Варто їм зустрітися з тобою, як вони перестають у мене бувати.
ГІҐІНС. Дурниці! Світські розмови у мене справді не дуже виходять, але людям до цього байдуже! (Сідає на диван).
ПАНІ ГІҐІНС. Ти так думаєш?… Світські розмови! А несвітські у тебе виходять? Справді, Генрі, тобі краще піти.
ГІҐІНС. Не можу. Я до тебе у справі. Це стосується фонетики.
ПАНІ ГІҐІНС. Ні, любий. На жаль, я неспроможна розшифрувати твої голосні. Мені приємно одержувати від тебе листівки, транскрибовані за твоєю системою. Але читати мені все одно доводиться копії, написані звичайним письмом, які ти люб’язно надсилаєш.
ГІҐІНС. Тоді вважай, що фонетика тут ні до чого.
ПАНІ ГІҐІНС. Але ж ти сам кажеш…
ГІҐІНС. Принаймні ти до фонетики стосунку не матимеш. Я тут одну дівчину підчепив.
ПАНІ ГІҐІНС. Тобто, ти хочеш сказати, що це вона тебе підчепила?
ГІҐІНС. Зовсім ні! Про кохання тут не йдеться.
ПАНІ ГІҐІНС. Дуже шкода.
ГІҐІНС. Чому?
ПАНІ ГІҐІНС. Ти ще ні разу не цікавився жінкою, молодшою за сорок п’ять. Коли ти нарешті збагнеш, що навколо так багато гарних дівчат?
ГІҐІНС. Не хочу я клопотати собі голову дівчатами. Мій ідеал — це жінка, якнайбільше схожа на тебе! Жодна дівчина ніколи не зацікавить мене всерйоз: старі смаки важко змінити. (Зненацька підхоплюється і починає ходити з кутка в куток, брязкаючи ключима й монетами у кишенях брюк). А до того ж, усі вони дурепи!
ПАНІ ГІҐІНС. А знаєш, Генрі, що б ти зробив, якби справді любив мене?
ГІҐІНС. От Господи! Ну, і що ж?! Взяв би та й одружився? Чи як, по-твоєму?
ПАНІ ГІҐІНС. Ні. Ти б, напевне, вийняв руки з кишень і перестав маячити в мене перед очима. (З жестом розпачу він скоряється і знову сідає). От, слухняний хлопчик. А тепер розкажи про цю дівчину.
ГІҐІНС. Сьогодні вона прийде до тебе з візитом.
ПАНІ ГІҐІНС. Не пригадую, щоб я її запрошувала.
ГІҐІНС. Не ти. Я сам її запросив. Якби ти знала, хто вона, то напевне б не запросила.
ПАНІ ГІҐІНС. Цікаво! І чому ж?
ГІҐІНС. Справа ось яка… Вона проста квіткарка. Я підібрав її коло базару.
ПАНІ ГІҐІНС. І запросив до мене в прийомний день?!
ГІҐІНС (підходить до матері та намагається її задобрити). Усе буде гаразд. Я навчив її правильно говорити і дав суворі вказівки, як поводитися. Їй велено торкатися лише двох тем: погоди та здоров’я. Тобто, «який чудовий сьогодні день» або «як ви себе почуваєте?». Жодних розмов на загальні теми. Це буде цілком безпечно.
ПАНІ ГІҐІНС. Безпечно?! Розмовляти про наше здоров’я?! Про наш організм?! Може, навіть про нашу зовнішність?! Генрі, як можна бути таким нерозважливим!
ГІҐІНС (нетерпляче). Треба ж їй про щось говорити! (Вчасно бере себе в руки й знову сідає). Та не хвилюйся ти! Все буде гаразд. Пікеринґ теж бере в цьому участь. Ми з ним заклалися, що за півроку я зможу вивести її у світ як герцогиню. Кілька місяців уже минули, і вона робить просто блискучі успіхи! Я точно виграю заклад! В неї добрий слух, навчати її куди легше, ніж моїх мільйонерів, адже я фактично переучую її заново, як навчають чужої мови. Англійською вона вже говорить майже як ти французькою.
ПАНІ ГІҐІНС. Обнадійлива обставина.
ГІҐІНС. І так, і ні…
ПАНІ ГІҐІНС. Про що ти?
ГІҐІНС. Вимову їй я вже поставив. Проте річ не лише в тому, як вона говорить, а й що вона говорить! І ось тут якраз…
Розмову уриває ПОКОЇВКА, яка доповідає про гостей.
ПОКОЇВКА. Пані й панна Айнсфорд Гіл. (Іде).
ГІҐІНС. А, чорти б їх узяли! (Підхоплюється, хапає зі столу свого капелюха й поспішає до виходу, але перш ніж він устигає вийти, мати вже рекомендує його гостям).