Шрифт:
44
Як скажуть вам, що я лихий пияк,Невірний і найгірший із гуляк, —Це правда. В кожного своя вподоба.I в мене теж. Такий у мене смак!45
Навіщо хмуриться і день у день журиться?На цім шляху тобі не трапиться криниця.Не в наших-бо руках всі наші справи. ДоліСкорися загодя — так мудрому годиться.46
Ці трави, чашнику, що мерехтять у полі,За тиждень схиляться і спорохніють долі.Тож наливай вина, збирай квітки, бо швидко —I не зоглядишся — як стануть луки голі. 47
Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне.Той світ надійніший за це життя обманне.Дав душу в позику мені Господь — і яЗнов поверну її, коли мій строк настане.48
Цей світ — прихилище для звірів і людей,Світань і сутінків стобарвний мавзолей,Нікчемний залишок Джемшідових бенкетів,Кістки Баграмові, що поглинає глей.49
Що я живу й помру — хто з того користь має?З верстата нашого хто полотно знімае?Небесне полум'я найкращим людям очіЩодня випалює — й хоч би димок! Немає.50
Ніхто з нас тайн одвічних не прогляне,Ніхто не розбере письмо незнане.Є наша бесіда біля завіси:Завіса упаде — і нас не стане.51
В житті недовгому не сподівайсь відради:Тут кожна грудочка — Джемшіди й Кай-Кубади.Цей світ — та що цей світ? Увесь великий всесвіт —Нікчемний сон, мана, невпинні злети й спади. 52
Чи діждемо жаданого спокою,Чи дійдемо до хати над водою?О, як я хочу після тисяч роківЗійти з землі хоч травкою малою!53
Найкращу з гурій дай, замість вина налийЖивущої води у келих золотий,Дай слухати Зухру, з Ісою* розмовляти —Навіщо це мені, коли мій дух смутний?* Зухра — легендарна красуня, Венера, «небесний музикант» Іса — Ісус.
54
Немов на грищі м'яч, тебе життя ганяє.Корись, бо виходу в нас іншого немає!Той, хто жбурнув тебе в цю метушню невпинну,Один керує всім, один про все гадає.55
Шукав поради я у зошитах сторіч —I скорбний друг мені таку промовив річ:«Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожаНа місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»56
Часу скороминущого не бійся.Змагає смерть найдужчого — не бійся:Цю мить, що ти живеш, віддай утіхам!Забудь старе — й грядущого не бійся! 57
Боюсь, що більше ми не вернемось додому,Ні з ким не стрінемось у обширі земному.Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм!Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.58
Вино нам вічність одкриває — пий!Від нього серце оживає — пий!Хоч палить, як вогонь, зате турботи,Немов жива вода, змиває — пий!59
Не знаєм істини — то й що ж? Хіба сердезіОтак і мучитись, немов на гострім лезі?Тримайся келиха, не випускай із рук —I добре житимем, не п'яні й не тверезі. 60
Хвилину радості в турботах не губи,На порох не стирай під жорнами журби!Немає жодного, хто б угадав майбутнє.Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!61
Фортуні попелу на голову насип,З місяцевидою гуляй і пий! Звели бТебе давно у гроб думки, якби піддався.Нікого не вернув землі холодний глиб!62
Хіба у всесвіті найкращий твір — не ми?В очах у розуму зіниця й зір — не ми?Це коло всесвіту скидається на перстень,А камінь, що горить ясніш од зір, — це ми. 63
Якщо ти любиш пить, до мудрих прихиляйся,З тюльпановидими, веселими впивайся.Впивайся, та не так, щоб дивувались люди:Потроху, зрідка пий і від людей ховайся.64
Дні весело збувай: свіжіша від тюльпана,Хай дівчина тобі всміхається кохана!Бо незабаром емерть, як чорна буря, зірвеСорочку днів твоїх, як пелюстки з тюльпана!65