Шрифт:
22
Як жаль, що молодість безслідно протекла,Що в ступі Неба нас потовчено до тла!О горе, горенько! I оком не змигнувши,У прах вернулися, покинувши діла!23
Хоч гарні щоки й кучері я маюІ станом кипарис переважаю,Але спитайте, нащо Майстер вічнийВ земнім саду зростив мене? Не знаю.24
Від хліба, що Творець нам посилає,Ніхто й малої скибки не відкрає.Тож не турбуйсь про те, що в тебе є,I не турбуйсь про те, чого немає. 25
Не бійсь, як серце я покину без керма:Воно — як океан, у нього меж нема.А суфій* — глек вузький, пітьми по вінця повний:Дай крапельку йому — і вже він без ума!* Суфій — послідовник суфізму, містично-аскетичного напрямку в мусульманстві.
26
Як жалко, що весна моя скінчиласьI книга юності навік закрилась!Та пташечка, що молодістю зветься,Звідкіль вона взялась? Куди поділась? 27
Якби мені до рук — скрижалі Долі,Я розписав би їх по власній волі!Із світу вигнав би всі смутки, болі,Чолом небес досяг, не жив би долі!28
Твій ворог — небеса коловоротні.Без друзів ти, всі дні твої самотні.Будь сам собою, не гадай про завтра,В минуле не дивись, живи сьогодні!29
Минають весни, зими пробігають,Листочки книги нашої гортають.Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю,Ніяких ліків од журби не знають. 30
Хай кожна мить, що в вічність промайне,Тебе вщасливлює, бо головне,Що нам дається тут, — життя: пильнуй же!Як ти захочеш, так воно й мине.31
Що глина гончарам? Не варт нічого!Нікчемний прах! А розсудили б строго,Вони б її не м'яли й не топтали:Це прах батьків, хай мають жаль до нього!32
Наказують: «Не пий, тепер у нас шабан!»I знов: «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!»Ну що ж! Коли ці два для Бога та Пророка,Ми надолужимо у місяць рамазан! 33
Чому, о небеса, у недотепи-скнариЄ лазня, млин і сад, є табуни й отари,А праведному й корж нелегко дістається?Не шани варті ви, а злого глуму й кари!34
Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя;Ті, що пішли від нас, пішли без вороття;Із рук не випускай ні серця, ні коханки,Будь завжди з келихом — і не марнуй життя!35
Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.З людьми на відстані привчайся розмовляти.До найвірнішого пригляньсь розумним оком —I ворога в ньому зумієш розпізнати. 36
Що знаєш ти? Адже ти сам — ніщо!Ти вітер, дим, і весь твій крам — ніщо!З обох боків у тебе небуття,Ти весь в ньому, ти й тут і там — ніщо!37
Ми загубили все, що назбирали;Нам кігті смерті серце роздирали;Ніхто не повернувся з-за могилиРозповісти про тих, що змандрували.38
Вино й пихатому додолу шию гне,Вузли розв'язує, розплутує складне.Налий Іблісові* — і він перед АдамомДві тисячі разів чолом землі сягне. * Мусульманський ангел, проклятий Богом за те, що не вклонився Адамові.
39
Ти вродою б затьмить Джемшідів келих міг,О чашнику! Кладу тобі життя до ніг.Дрібненька курява, очей моїх відрада,Встає роями сонць від підошов твоїх!40
Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу?Коли піду я геть, що в світі я порушу?Кого я не питав, ніхто не пояснив,Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу. 41
Я не шукаю втіхи у вині,Аж поки горе не наллє мені;В чужу сільницю не вмочу я хліба,Аж поки серце не спряжу в вогні.42
Я за Джемшідів трон і черепка не дам.Вино поживніше за страви Маріам*.Зітхання вранішнє з грудей п'яниці краще,Ніж довгі молитви, що мурмотів Адхам**.* Мати Ісусова.
** Суфійський шейх.
43
До гончара недавно я забрів,Що з глини й Бога б виліпить зумів.Та бачив я (сліпий хіба не бачив),Що він не глину мне, а прах батьків.