Йоганн ввічливо відрекомендувався й пояснив мету свого візиту. Вона мовчки вислухала, сказала:

— Брешете.

— Ви зможете самі переконатися: винуватці будуть якнайсуворіше покарані.

— Побачимо.

— Дозвольте сісти? — І Вайс опустився на тапчан.

Дівчина схопилася, кинулась до дверей, штовхнула їх. Двері розчахнулися.

— Може, нам краще бесідувати не тут? — Вайс теж встав.

— А я не бажаю з вами бесідувати!

— Тоді назвемо це інакше. Ви дасте мені деякі показання, необхідні як формальність, хоч мені уже все ясно.

Вона спитала, озлоблено всміхаючись:

— А якщо все ясно, навіщо я вам?

— Можна взнати ваше ім'я?

— У мене є кличка — Спиця.

— Будь ласка, ваше ім'я.

— Припустімо, Інга.

— Ви Інга, а я Йоганн — приємна співзвучність.

— В такому разі я Ольга.

— Це правда?

— Ви вже починаєте допитувати?

— Знаєте що, — подружньому сказав Йоганн, — мені не подобається ваша сукня, надто вже вона така…

— Яка ж це «така»?

— Ну, самі знаєте… Я попрошу, щоб вам дали іншу.

— Шовк, блискітки…

— От-от. І тому вона вам не личить.

Дівчина уважно глянула Вайсові в вічі.

— Даремно прикидаєтесь. Ви, гестапівці, спочатку завжди так…

— А потім?

— Ви самі знаєте, що потім. Адже я дала підписку… Мені можна тепер наказувати все, що завгодно.

Очі в дівчини потьмяніли, згасли. Вайс сказав різко:

— Фрейлейн, у мене є підстави курсантку з кличкою Штир, — нагадав, — ну оту, котра обпекла собі обличчя праскою, — підозрівати в приховуванні своїх справжніх переконань, її слід відправити назад у штрафний блок Равенсбруку.

— Та що ви! — сполохалася Ольга. — Вона… Вона справжня контрреволюціонерка і прихильниця фюрера. — На обличчі в дівчини відбилися відчай і тринога.

— Ви переконані в цьому?

— Так-так, цілком! — палко запевнила Ольга.

— Ваше свідчення для нас настільки авторитетне, що в такому разі я відміню наказ капітана Ауфбаум.

Бачачи, як прояснилося Ольжине обличчя, він зразу ж спитав:

— А оця, з вищипаними бровами, хутряниця?

— Сволота!

— Пробачте, я не розумію цього слова.

Виблискуючи очима, кривлячи губи, з якоюсь підступною усмішкою Ольга промовила:

— Ця особа не може внушати вам довір'я.

— Дякую вам. — Вайс встав, клацнув каблуками, схилив у поклоні голову. Спідлоба дивлячись, швидко спитав: — Ваш батько полковник? Начальник штабу армії, репресований Радами?

Дівчина, задихаючись, кивнула. У неї на шиї здулися вени.

Йоганн сказав:

— Дуже прошу вас, будьте уважні до мене так само ж, як і я до вас. — Усміхнувся: — Адже в мене така складна місія. А російська дівчина — це загадкова слов'янська душа.

Ольга нерішуче спитала:

— Але ви з гестапо?

— На жаль, — сказав Вайс, — не маю честі. Як доповів вам, а унтер-офіцер абверу. — Помовчав. — Але це щось споріднене.

— Навіщо ви про це сказали?

— Щоб була ясність.

Вайс пішов розшукувати Ауфбаум, щоб дати їй наказ про одяг для Ольги. Але Ауфбаум, виявляється, сама розшукувала його, і не сама, а в супроводі полковника Сорокіна й двох солдатів РВА. Вона кинулася до Вайса, благаючи врятувати, виявити до неї милосердя…

Полковник, відсторонивши капітана Ауфбаум, доповів Вайсу, мало не задихаючись, що вже піддав екзекуції розжалуваного лейтенанта Нюрку і курсантку, яка сприяла їй в історії з унтершарфюрером СС.

А зараз прибув посланець з наказом РВА розжалувати капітана Ауфбаум у рядові.

Ауфбаум спитала скорботно, благально дивлячись на Вайса:

— Що ж ви мені порадите?

Вайс сказав холодно:

— Я хотів би про дещо спитати вас.

— О, будь ласка. Я вся до ваших послуг, — жалібно всміхнулася Ауфбаум. Губи в неї тремтіли.

Лишившись з капітаном РВА на самоті, Вайс спитав:

— Наскільки я з'ясував, ви діяли за прямими вказівками співробітника «штабу Валі» пана Гагена?

Ауфбаум тільки закивала у відповідь. Схвильована і приголомшена, вона ще ніяк не могла прийти до тями.

— Якщо це так і ви можете підтвердити все письмово, ваша провина полегшується.

— Я ладна написати цю ж мить усе, що ви мені скажете.

— Я вам нічого не кажу. Я вас тільки запитую: так це чи ні? Якщо так, будьте ласкаві логічно викласти все на папері.