— У нас кілька годин, поки прилади завершать спостереження і закінчать чотирикратну перевірку програми, — сказав Мут Анг. — Треба попоїсти, потім кожен з нас може усамітнитися і відпочити трохи. Я зміню Карі.

Зорельотчики вийшли з центрального посту. Карі Рам пересів у обертове крісло посередині пульта. Астронавігатор закрив кормові екрани, і полум’я ракетних моторів зникло.

Вогняне Кор Серпентіс продовжувало ряхтіти зухвалими відблисками на незворушному поліруванні приладів. Диск переднього локатора залишався чорним, бездонним колодязем, але це не бентежило, а втішало астронавігатора. Розрахунки, що зайняли шість років праці могутніх умів і дослідницьких машин Землі, виявилися непомильними.

Сюди, у широкий коридор простору, вільного від зоряних скупчень і темних хмар, було спрямовано «Теллур» — перший пульсаційний зореліт Землі. Цей тип зорельотів, що пересувалися в нуль-просторі, повинен був досягнути значно більших глибин Галактики, аніж попередні ядерно-ракетні, анамезонні зорельоти, що літали зі швидкістю п’ять шостих і шість сьомих швидкості світла. Пульсаційні кораблі діяли за принципом стиснення часу і були в тисячі разів швидшими. Але їх небезпечним боком було те, що зореліт у мить пульсації не міг бути керованим. Люди також могли перенести пульсацію лише в несвідомому стані, сховані всередині потужного магнітного поля. «Теллур» пересувався мовби ривками, щоразу прискіпливо вивчаючи, чи вільний шлях для наступної пульсації.

Повз Змію, у майже вільному від зір просторі високих широт Галактики, «Теллур» повинен був пройти в сузір’я Геркулеса до вуглецевої зорі.

«Теллур» послали в неймовірно далекий рейс, щоб його екіпаж вивчив загадкові процеси перетворення матерії безпосередньо на вуглецевій зірці, дуже важливі для земної енергетики. Підозрювалося, що зірка була пов’язана з темною хмарою у формі обертового електромагнітного диска, зверненого ребром до Землі. Вчені очікували, що вони побачать повторення історії утворення нашої планетної системи порівняно недалеко від Сонця. «Недалеко» — це сто десять парсеків, або триста п’ятдесят років шляху світлового променя…

Карі Рам перевірив прилади-охоронці. Вони показували, що всі зв’язки автоматів корабля справні. Молодий астрольотчик віддався роздумам.

Далеко-далеко, на відстані сімдесяти восьми світлових років, залишилася Земля — прекрасна, облаштована людством для світлого життя і натхненної творчої праці. У цьому суспільстві без класів кожна людина добре знала всю планету. Не лише її заводи, рудники, плантації і морські промисли, навчальні й дослідницькі центри, музеї і заповідники, але й милі серцю кутки відпочинку, самотності чи усамітнення з коханою людиною.

І від цього чудового світу людина, ставлячи до себе високі вимоги, заглиблювалася все далі в космічні крижані безодні у погоні за новими знаннями, за розгадкою таємниць природи, що не скорялася без запеклого опору. Все далі йшла людина від Місяця, залитого вбивчим рентгенівським і ультрафіолетовим випромінюванням Сонця, від спекотної й безживної Венери з її океанами нафти, липким смоляним ґрунтом і вічним туманом, від холодного, засипаного пісками Марса з ледь жевріючим підземним життям. Тільки-но почалося вивчення Юпітера, як нові кораблі досягли найближчих зір. Земні зорельоти відвідали Альфу і Проксиму Центавра, зорю Барнарда, Сіріус, Ету Ерідана і навіть Тау Кита. Звичайно, не самі зірки, а їх планети чи найближчі околиці, якщо це були подвійні зорі, як Сіріус, позбавлені планетних систем. Але міжзоряні кораблі Землі ще не побували на планетах, де життя досягло своєї найвищої форми, де мешкали мислячі істоти — люди.

З далеких безоднь космосу ультракороткі радіохвилі несли звістки населених світів, іноді вони приходили на Землю через тисячі років після того, як були відправлені. Людство тільки вчилося читати ці передачі і стало уявляти, який океан знань, техніки і мистецтва здійснює свій кругообіг між населеними світами нашої Галактики. Світами, ще недосяжними. Що вже казати про інші зоряні острови — галактики, розділені мільйонами світлових років відстані!.. Та від цього ставало лише більшим прагнення досягнути планет, населених людьми, хай не схожими на земних, але такими, що також збудували мудре суспільство, яке правильно розвивається, де кожен має свою частку щастя, щонайбільшого при їх рівні влади над природою. Утім, було відомо, що є цілком схожі на нас люди, і цих, імовірно, більше. Закони розвитку планетних систем і життя на них однорідні не лише в нашій Галактиці, але й у всій відомій нам частині космосу.

Пульсаційний зореліт — останній винахід генія Землі — дає можливість прийти на поклик далеких світів. Якщо політ «Теллура» виявиться вдалим, тоді… Тільки, як усе в житті, новий винахід має два боки.

— І ось зворотний бік… — Задумавшись, Карі Рам не помітив, що вимовив останні слова вголос.

Раптом позаду пролунав приємний і сильний голос Мут Анга:

Карі Рам здригнувся.

— Я не знав, що ви також захоплюєтесь старовинною музикою, — посміхнувся командир зорельота. — Цьому романсові не менше п’яти століть!

— Я зовсім нічого не знаю! — вигукнув астронавігатор. — Я думав про наш зореліт. Про те, коли ми повернемося…

Командир став серйозним.

— Ми зробили лише першу пульсацію, а ви думаєте про повернення?

— О ні! Нащо б я намагався потрапити в число обраних для польоту? Мені здалося… адже ми повернемося на Землю, коли там мине сімсот років і, незважаючи на подвоєне довголіття людини, навіть правнуки наших сестер і братів уже будуть мертві…