Фінджі дивився на нього якимось відсутнім поглядом, немов його мозок цієї миті розв’язував абстрактні проблеми, неприступні для розуміння простого Вічного. — І в чому ж полягає її нездоровий вплив на нашу мораль?

— Даремне ви ставите такі запитання. — Харлан ледь стримувався. — Її одяг надто визивний, її…

— Стривайте, стривайте. Одну хвилинку, Харлане. Ви були Спостерігачем у 482-му і маєте знати, що вона вдягається у звичайне для її епохи вбрання.

— Зважаючи на її оточення, культурний рівень людей її кола, мушу сказати, що одягається вона надто відверто навіть для 482-го. Дозвольте вже мені бути суддею в цьому питанні. Тут, у Вічності, не місце таким, як вона.

Фінджі повільно схитнув головою. Здавалося, розмова потішає його. Харлан насторожився.

— Міс Ламбент перебуває тут із чітко визначеною метою. Вона виконує спеціальне завдання. Це — тимчасова робота. А поки що вам доведеться якось перетерпіти її присутність.

У Харлана затремтіло підборіддя. Його протест Фінджі хитро повернув проти нього самого. К бісу обережність! Зараз він скаже все, що думає!

— Я чудово уявляю, в чому полягає «спеціальне завдання» цієї жінки. Ніхто вам не дозволив би тримати її відкрито.

Він круто повернувся й попрямував до дверей. Голос Фінджі зупинив його на півдорозі.

— Послухайте, Техніку, ваші взаємини з Твіселом, очевидно, породили у вас хибне уявлення про власну особу. Так воно і є! До речі, скажіть мені, чи була у вас коли-небудь… — він замовк, добираючи підходяще слово, — …подружка?

Не обертаючи голови, Харлан ретельно, з образливою точністю процитував Статут:

— «Щоб уникнути напружених стосунків з Часом, Вічний не повинен одружуватися. Щоб уникнути напружених стосунків із сім’єю, Вічний не повинен мати дітей».

— Я питав вас не про одруження і не про дітей, — поважно промовив Обчислювач.

Харлан цитував далі:

— «Тимчасові любовні взаємини з Часів’янками можуть існувати тільки після погодження з Центральним розрахунковим бюро при Раді Часів за умови сприятливого Розрахунку Життя. Любовні взаємини повинні існувати в суворій відповідності з просторово-часовими інструкціями».

— Цілком правильно. А ви, Техніку, коли-небудь вдавались до тимчасових любовних взаємин?

— Ні, Обчислювачу.

— Маєте намір?

— Ні, Обчислювачу.

— А не завадило б. Це розширило б ваш кругозір. Може, тоді менше вас обурювали б деталі жіночого туалету, менше хвилювали б чиїсь уявні інтимні стосунки.

Нетямлячись од люті, Харлан вискочив із кабінету.

Харлан відчув, що йому дедалі важче ставало виходити в 482-е Сторіччя, хоча такі подорожі тривали не довше як дві години.

Він знав, чому порушилася його душевна рівновага. В усьому винен Фінджі! Так, Фінджі зі своїми цинічними порадами не цуратися інтимних взаємин із Часів’янками.

Любовні зв’язки існували. Про це знали всі. Вічність усвідомлювала необхідність компромісу з природними інстинктами людини (сама ця фраза викликала в Харлана огиду), але обмеження, пов’язані з обранням коханки, позбавляло цей компроміс таємничості й шляхетності. А тим небагатьом щасливчикам, яким удавалося виклопотати дозвіл, рекомендувалося тримати язик за зубами, аби не викликати заздрощів у решти і, звичайно, задля добропристойності.

Серед Вічних нижчого рангу, надто серед Обслуги, нерідко ходили чутки, з присмаком напівобурення та напівзаздрощів, про вивезених із Часу жінок для зрозумілих потреб. Недобра слава найбільше зачіпала Обчислювачів та Розраховувачів. Вони і тільки вони могли визначити, котру із жінок можна було викрасти без ризику викликати Зміну Реальності.

Злі язики не гребували і трохи меншим ласим шматком — не зовсім сенсаційними чутками про куховарок та служниць, що їх наймав кожен Сектор на певний термін (якщо підходили їхні просторово-часові характеристики) для приготування їжі, прибирання в кімнатах та іншої чорнової роботи.

Але найняти Часів’янку в «секретарки», та ще таку жінку, як Нойс, — це означало поглумитися над тими ідеалами, задля яких було створено Вічність.

Незважаючи на всі ці чисто житейські поступки, на які йшли практичні люди Вічності, віддаючи данину природі, ідеалом Вічного все-таки залишалася людина, що зреклася утіх і живе тільки заради вдосконалення Реальності, заради збільшення суми людського щастя. (Харлан полюбляв думати, що Вічність, у такому розумінні, чимось нагадує стародавній монастир).

Тієї ночі Харланові приснилося, нібито він розповів про все Твіселові й Твісел, цей ідеальний Вічний, просто не тямився з жаху та обурення. Йому снився Фінджі, переможений і жалюгідний. Йому снилося, як він із жовтою нашивкою Обчислювача, запроваджує новий порядок у 482-му й з почуттям власної гідності переводить Фінджі в Обслугу. Біля нього сидить Твісел і з задоволеною усмішкою на устах розглядає його нову організаційну схему — чітку, акуратну, послідовну, — а він просить Нойс Ламбент розмножити копії.