— Я рекомендував би вам, полковнику, — сказав він, — підтримувати контакт з вашим колегою, бізнесменом і банкіром Куртом фон Шредером. Ви знаєте, що наша національна революція дуже критично ставиться до фінансового капіталу;. виняток становлять люди, котрі розуміють наше національне устремління; Шредер розуміє його, тому фюрер йому довіряє. Якщо у вас виникнуть якісь проблеми в майбутньому — тримайте зв'язок зі Шредером, я знатиму про все через п'ять хвилин. По телефону, — посміхнувся Кепплер. — Та ще коли це буде ваш телефон, то конспіративність, таку бажану нам, політикам, і вам, бізнесменам, буде цілком збережено.

Він, звичайно, не сказав Бену, що Курт фон Шредер очолював «гурток друзів Гіммлера» і фінансував створення гестапо; не сказав він йому й про те, що Шредер був ветераном нацистської партії; а втім, Бен прекрасно знав про це через свої нью-йоркські контакти; брати Даллеси підтримували сталий зв'язок зі Шредером, характеризуючи його як цілком надійного партнера, патріота антикомуністичної боротьби, прихильника сильної влади в Німеччині, змученій лібералізмом соціал-демократії, близької до ідей Маркса.

Наступного дня Бен і Шредер зустрілися. Обідали в найдорожчому ресторані Берліна; саме там і уклали угоду про те, що Курт фон Шредер, «старий борець націонал-соціалізму», стане членом спостережної ради компанії СЕГ, дочірньої фірми ІТТ.

Того ж дня Бен дав вечерю на честь людини, яку назвав йому Шредер (кандидатуру заздалегідь погодили з Герінгом та Гіммлером, обидва підтримали банкіра). Звали цю людину Герхард Алойз Вестрик; хазяїн найбільшої адвокатської контори рейху; «старий борець»; консультував службу Гіммлера, виконував його завдання під час численних поїздок за кордон.

Бен і Вестрик розсталися не тільки друзями, а й компаньйонами; Вестрик став членом спостережної ради ІТТ, віднині він міг їздити в Штати не як гість, а як член керівництва імперії зв'язку, представник інтересів ІТТ в рейху.

А вже після цього Бену організували ділову зустріч з Германом Герінгом; було обговорено питання про те, яку участь братиме ІТТ у переозброєнні німецької армії; про наслідки переговорів не знав ніхто, крім Гітлера і Кепплера; Бен дав згоду на участь ІТТ у створенні вермахту — це був ворожий акт проти Білого дому, куди прийшов Рузвельт, проти Парижа і Лондона, які підписали Версальський мирний договір, за яким Німеччину позбавляли права мати свою армію.

Тому зрозуміло, що, коли почалася репетиція другої світової війни в Іспанії, Бен опинився в Мадріді; зрозуміло й те, що Франко — після своєї кривавої перемоги — знову уклав угоду з Беном, згідно з якою вся телефонна мережа країни, телеграф і радіо переходили під контроль полковника; цю владу він поділяв тільки з двома фалангістами, особистими представниками каудільйо; йшлося не про фінанси, а лише про престиж нового режиму.

Незабаром після вторгнення Гітлера в Польщу компанії ІТТ у рейху — на відміну від усіх іноземних, які були арієзовані і перейшли у власність міністерства економіки, — стали німецькими. Прибутки щокварталу перераховувалися на рахунки Бена у Швейцарії, імперія зростала небаченими темпами, бо Вестрик дбав, щоб в усіх окупованих країнах заводи, пов'язані з виробництвом радіоапаратури та засобів зв'язку, переходили у власність ІТТ.

Після того як уся Європа була повержена Гітлером, директор європейського ІТТ і член спостережної ради штаб-квартири у Нью-Йорку доктор Вестрик прибув до Нью-Йорка як особистий гість полковника Вена.

Емісарові Гіммлера було замовлено розкішні апартаменти в готелі «Плаца» — п'ятикімнатний президентський номер; двокімнатні номери синам і чудовий трикімнатний номер особистому секретареві, баронесі Інгрід фон Фагенхайм; усі рахунки сплачував Бен.

На першу вечерю Бен запросив Едселя Форда, сина автомобільного короля Штатів.

— Дорогий Едсель, я думаю, вам буде корисно подружитися з моїм близьким другом доктором Вестриком, — сказав Бен, знайомлячи гостей. — Ніхто так, як він, не розуміє всієї вигоди зміцнення американо-німецьких відносин.

— Дуже приємно, докторе Вестрик, — Форд рвучко трусонув руку німця, — я з симпатією ставлюсь до експерименту вашого канцлера.

— Дуже приємно, містере Форд, — відповів Вестрик. — Фюрер доручив мені висловити вам своє захоплення діяльністю вашого концерну.

— Спасибі. Зворушений.

Вестрик кашлянув, закурив і спитав:

— Я можу розмовляти за цим столом цілком відверто, панове?

— Безумовно, — відповів Бен. — Тільки так, Герхард.

— Берлін уповноважив мене обговорити з вами можливість вплинути на великий бізнес Сполучених Штатів тільки в одному плані: допомога Британії безглузда. Лондон приречений на поразку, якщо тільки Черчілль не пристане на умови, які ми маємо намір йому продиктувати. Який сенс допомагати покійникові, політичному трупу? Я маю точні викладки з цифрами й прогнозами — на що ми можемо сподіватися від розвитку нашої торгівлі; це гарантує вам колосальні прибутки.