У політичних хроніках Юліана Семенова категорія інтересу, тобто гострий сюжет; інформація, тобто широке знання й розуміння проблем; почуття, тобто духовне наповнення героїв, — сплавлені так, що не видно «швів», це немов робота майстра гарячого зварювання. Дослідження історії, політики і людських доль в умовах нашого великого часу, який потряс увесь світ, — ось що таке романи Ю. Семенова про Штірліца.

Письменник веде свого героя крізь грізні й прекрасні роки революції. Романи «Діаманти для диктатури пролетаріату» і «Пароль не потрібен», написані одним подихом, до речі, як і все у Семенова, не є наслідком самої лише фантазії — письменник іде за рядками документів тієї епохи.

Від роману до роману Ю. Семенов простежує становлення й змужніння Максима Ісаєва, комуніста, солдата, антифашиста. Ми бачимо Ісаєва — Штірліца під час громадянської війни в Іспанії: в дні боїв під Уескою й Харамою ми разом з Михайлом Кольцовим зустрічали таких Штірліців — чудових дзержинців, які прийняли бій з гітлерівцями, перший бій, найперший. Читач слідкуватиме за подіями, що відбувалися в тривожні весняні дні сорок першого року, коли Гітлер почав війну проти Югославії, — роман «Альтернатива», написаний Ю. Семеновим у Белграді й Загребі, відкриває чимало не відомих досі подробиць у складній політичній структурі того періоду; мя побачимо Штірліца в перші дні Великої Вітчизняної війни, ми зустрінемося з ним у Кракові (нацисти прирекли місто на знищення), ми зрозуміємо, який внесок зробив Штірліц, щоб урятувати це чудове місто, допомагаючи групі майора Вихора, ми будемо стежити за надзвичайно небезпечною роботою Штірліца в ті «сімнадцять спалахів весни», котрі так багато важили для долі всього світу в останні місяці війни, коли я, фронтовий кіножурналіст, ішов з нашими військами дорогами поверженого гітлерівського рейху, і нарешті через двадцять років ми знову зустрінемо Максима Максимовича Ісаєва, коли він, демобілізувавшись, повернувся до мирної праці вченого і журналіста, але йому знову судилося зіткнутися — віч-на-віч — з недобитками гітлеризму, з тими, хто робить «бомбу для голови», з маніяками, зараженими ідеями расової переваги й сліпого націоналістичного неонацизму.

Створюючи свої політичні хроніки, Юліан Семенов пройшов усі дороги свого героя: я пам'ятаю, з яким завзяттям він виступав проти «батька душогубок» Рауфа, що ховався від справедливої кари в Пунта-Аренас, столиці Вогняної Землі, я пам'ятаю, як разом з перуанським антифашистом Сесарем Угарте він викривав підручного Кальтенбруннера — гестапівця Швендта, який притаївся в Лімі.

Саме тому політичні хроніки Семенова відзначаються досконалим знанням матеріалу, саме тому така безкомпромісна позиція письменника-антифашиста.

Окремо хочу сказати про мову романів: насичена, наближена до манери сучасного кінематографа, наповнена величезним зарядом інформації, рапірна — в гострих і динамічних діалогах, достовірна — в роздумах, лірична — в акварельному й витонченому змалюванні природи.

Усе це — значною мірою — об'єднує романи Семенова єдиним стрижнем, бо еклектика, формалізм, схильність до мовного «модерну» чужі нашій радянській літературі.

Саме це, звичайно, разом з відкриттям нових пластів історії, з глибокими філософськими роздумами, з дуже цікавими людськими характерами зробило прозу Ю. Семенова об'єктом неабиякого інтересу наших кінематографістів — такі фільми, як «Сімнадцять спалахів весни», «Майор Вихор», «Пароль не потрібен», користуються заслуженою і доброю славою в нашій країні і за кордоном.

Юліан Семенов виступає в цій хроніці-епопеї як соціолог, історик, політичний журналіст — цей сплав породив нову якість роману, політичного роману, побудованого на факті, а написаного в жанрі майстерного детективу.

Через долю Максима Ісаєва — Штірліца простежуються приховані пружини найважливіших історичних подій. Доля Ісаєва — одна з мільйонів доль тих, хто вніс свій вклад у великий подвиг радянського народу, який урятував світ від коричневої чуми…

РОМАН КАРМЕН,

лауреат Ленінської премії, Герой Соціалістичної Праці, 1975 рік