Візьміть її та груди обіпніть.

Ви так одягнені, що це вражає душу,

Думки ж нечисті я від себе гнати мушу.

Доріна

Еге, як бачу я, слабенька в вас душа.

Жіноче тіло вас так легко спокуша.

Який це в вас горить огонь несамовитий?

А от мене зовсім не легко спокусити.

Хоч голі б ви були від п’ят до голови,

Мене б нітрішечки не спокусили ви.

Тартюф

В розмовах трохи більш собі шукайте впину,

А як не хочете, то я вас тут покину.

Доріна

Ні, я сама піду і вам тут спокій дам;

Я тільки пару слів сказати маю вам,

Що пані от сюди з своєї прийде хати

У вас короткої розмови попрохати.

Тартюф

Ох, згоджуюсь.

Доріна

(набік)

Чи бач — увесь аж заяснів!

Так от що: здогад мій, як бачу, не змилив.

Тартюф

Чи хутко прийде?

Доріна

От неначе вже й надходить,

Так, це вона; піду ж, щоб вам не перешкодить.

Тартюф

Нехай вас щедрий бог повік благословля,

І душу й тіло вам нехай оздоровля,

І ощастить вас так, як тут бажати може

Найнижчий з-поміж тих, що хвалять ім’я боже.

Ельміра

За цю зичливість я, уклінно вдячна вам.

Чого ж ми стоїмо? Чому б не сісти нам?

Тартюф

(сідає)

Як же ся маєте по вашій лихоманці?

Ельміра

(сідає)

Гаразд; покинула мене тоді ж уранці.

Тартюф

Не ради то моїх нікчемних молитов

Від милосердного рятунок вам прийшов.

Хоч, правда, в молитвах, що я до бога мовив,

Просив я про одно, щоб він вас уздоровив.

Ельміра

Я вашій щирості турботи завдала.

Тартюф

За вас найбільшая турбота все ж мала.

Ох, замість вас я сам хотів би слабувати.

Ельміра

Любов до ближнього не слід надуживати…

За вашу ж добрість я чолом вам оддаю.

Тартюф

Ви заслужили більш, ніж те, що я роблю.

Ельміра

Я хочу з вами тут про щось поговорити.

Гаразд, що тут ніхто не може перебити.

Тартюф

Для мене, пані, то щасливий справді час,

Що тут на самоті прийшлось побачить вас;

Про це до господа я засилав благання,

І він оце тепер вволив мої бажання.

Ельміра

Я з вами кілька слів хотіла б обмінить.

Відкрийтеся ж мені й нічого не таїть.

Даміс, не видний іншим, відчиняє трохи двері і прислухається до розмови.

Тартюф

Ви звабили мене ласкавими словами,

Я ж душу всю мою розкрию перед вами.

Найперш клянуся: я на тих гостей повстав,

Що чарів ваших блиск до себе прикликав,

Не яко ворог ваш, не з думкою лихою,

Але від щирості, що всюди править мною.

Душа збентежилась…

Ельміра

Чи віри ж я не йму?

Ви дбали на користь спасінню моєму.

Тартюф

(тисне Ельмірі руку)

О так, запевне так, найкращії жадання.

Ельміра

Ох, як ви тиснете!

Тартюф

То щирі почування.

Вам лихо вдіяти? Ні, думка не така

У мене; я скоріш…

(Кладе руку Ельмірі на коліно).

Ельміра

Де ж ваша це рука?

Тартюф

Я вбрання мацаю, матерію дивлюся.

Ельміра