Шрифт:
– Що ви наробили?
Левко у відповідь пробурмотів щось нерозбірливе, а росіянин став проштовхуватися до Едді. За неповні три хвилини, протягом яких Левко бігав нагору, обличчя постраждалого набрякнуло ще дужче. Шкіра нагадувала брудний попелястий мармур. Семен опустився коло американця.
– Ти знаєш, що з ним? – Українець тримався за спиною в товариша.
Сьома мигцем втямив, що ситуація критична.
– Так. Те ж саме, що станеться зі мною, якщо я з’їм горішок завбільшки з горошину. – Хлопець повернув голову до натовпу і перейшов на англійську: – Чим у нього бризнули? Він алергетик? Страждає на алергію?
Підхопили балончик і по руках передали Семену. Про алергію ніхто не відповів. Не знали, а може, не відважилися. Хлопець прищурився, вчитуючись у напис на банці:
– Капсаіцин [79] … ідіоти… – сам до себе прошепотів росіянин, тоді знову англійською: – Швидко! Його треба винести з кімнати на чисте повітря.
Айк і Ґрем взяли Едді за ноги, Ян, який стояв біля голови, підхопив хлопця за тулуб.
79
Капсаіцин (ваніліламід 8-метил-6-ноненової кислоти) – алкалоїд із палючим смаком, що міститься в усіх різновидах стручкового перцю.
На рецепції їх побачив Девід Ренцо, власник хостела:
– Що сталося?
– Девіде, нам треба в лікарню, – скоромовкою проказав Сьома.
– Я викличу «швидку»!
– Ні, – гаркнув росіянин. – Можемо не встигнути. Готуйте мінівен.
– О’кей! Тоді подзвоню в «San Jose», [80] скажу, щоб готували барокамеру. – власник «Samay Wasi» припустив, що Едді знепритомнів через гірську хворобу.
Вислизаючи на веранду, Сьома похапцем заперечив:
– Не треба барокамери. Будь-яка найближча до нас лікарня. Найближча, Девіде!
80
Клініка «San Jose» – одна з найкращих лікарень у Куско.
Девід Ренцо став гарячково гортати довідник з адресами і телефонами.
На веранді було зимно. Едді поклали на холодну підлогу. Голова набрякла так сильно, що зникли риси обличчя. Її роздувало зсередини. Повіки наплили одна на другу, повністю «проковтнувши» вії. Семен розстебнув аптечку і витягнув звідти приготовлений шприц. Зняв ковпачок з голки, випустив повітря, але тут його руку перехопив Айк.
– Що ти збираєшся йому колоти? Ти хто, лікар? Ти ж навіть не американець!
Росіянин спробував висмикнути руку, проте Айк міцно тримав передпліччя.
– Сьомо, допомогти? – Лео і Ян стояли поруч, готові втрутитися і відтягти Айка.
Семен одними очима мовив «ні», після чого наблизив лице до американця і заговорив, спокійно, але швидко карбуючи кожне слово:
– У твого друга ангіоневротичний набряк. [81] Це як кропив’янка, тільки не на поверхні шкіри, а всередині тіла. Набряк розвинувся через алергічну реакцію на капсаіцин з газового балончика. Зазвичай під час набряку колір обличчя не міняється, а твій друг, як бачиш, сірий наче мрець. Хочеш дізнатися, чому це?
81
Ангіоневротичний набряк (ангіоедема, або набряк Квінке) – алергічна реакція на дію різних біологічних та хімічних чинників, проявляється у збільшенні (напуханні) обличчя, рідше – кінцівок. При стрімкому розвитку ангіоневротичного набряку пацієнт може померти.
Айк послабив тиск на руку і проваленим голосом спитав:
– Чому?
– Тому що доза капсаіцину настільки велика, що набряк став розвиватись у гортані, як наслідок виникла блокада дихальних шляхів. Твій товариш посірів, тому що вже кілька хвилин не дихає. Враховуючи той час, протягом якого ви телющились на нього, мов барани, і час, що ми марнуємо з тобою на теревені, хлопцю лишилося жити хвилини дві. Я знаю це, бо сам страждаю на алергію. Я можу склеїти ласти від одного горішка. – Айк відпустив руку і перелякано зирнув на Едді. Сьома продовжив: – У шприці гормон епінефрин або адреналін, якщо тобі так зрозуміліше. Але… ти маєш рацію, я не доктор і тому не можу брати на себе відповідальність.
Американець збілів, наче його борошном обсипали:
– Це… це врятує його?
– Врятує? Звісно, ні. Йому потрібен апарат штучного дихання і півдюжини різних гормонів внутрішньовенно. Це дасть нам шанс довезти його до лікарні.
– Пішов ти на хер, Айку! – заричав Ленс. – Нехай коле! – Схопивши за комір, він відкинув товариша геть від Едді. – Давай!
Семен всадив голку в квадрицепс [82] і вичавив увесь вміст шприца у м’яз. Через секунду Едді бухикнув (очей не відкривав) і став харчати. Повітря зі страхітливим хрипом проходило крізь набряклий рот і глотку. По звуку було чути, як важко хлопцю дихати.
82
Квадрицепс – чотириголовий м’яз на верхній (передній) частині стегна людини.
Відразу після того на веранду вибіг Девід, з жалем і в той же час із погано прихованим роздратуванням на обличчі. Воно й не дивно: якщо в його хостелі відкине копита заїжджий американець, бізнесу кінець.
– Я готовий. За кілька кварталів униз від Плаза-де-Армас є скромна приватна клініка «Cusco Medical Assistance», – тараторив перуанець. – Це найближча. Нас чекають.
– Їдемо, – глухо скомандував Семен.
Вдихи й видихи Едді нагадували передсмертне гарчання пораненого бійцівського пса.