Криптографи випускала шведська фірма, але кілька років тому гітлерівцям вдалося купити контрольний пакет акцій і стати її фактичними господарями. Фірма постачала свої вироби спеціальним службам багатьох країн світу. І от несподівано вона відмовилася замінити швидко зношувані запасні частини криптографів, установлених у тих європейських країнах, на які гітлерівці готували напад. Апарати виходили з ладу саме в той час, коли від спеціальних служб цих країн вимагалась особливо інтенсивна діяльність.

Механік тримався з професорською поважністю. Йоганн зустрів його на варшавському вокзалі, привіз у розташування «штабу Валі» й навіть віддав йому свою кімнату, діставши за це право вечорами бесідувати з ним.

Деяке уявлення про конструкції подібних машин Йоганн мав. Академік Линьов вважав, що з часом їх можна буде використати як казкову інформаційну комору пам'яті, і твердив, що в таких машин велике майбутнє.

Вайс, розмовляючи з механіком, іронічно й ущипливо піддавав сумніву можливість чіткої і бездоганної комбінаційної роботи механізмів, подібних до криптографа, чим невимовно дратував співрозмовника. Але свій консерватизм Вайс підкріплював технічною обізнаністю. І, для того щоб заперечити Вайсові, механік не тільки грунтовно й докладно ознайомив його із схемою будови криптографа, але й пояснив у запалі суперечки, накресливши на папері, як він налагоджує систему кодування, як забезпечується самоконтроль шифрувальних знаків і які саме деталі своєю нечіткою роботою можуть порушити правильність шифровки і дешифровки. І, роз'яснюючи, вказував на зразках браку, де, в якому місці бували несправності.

Йоганн передав усі ці розрізнені відомості в Центр, і там було знайдено ключ до розшифрування коду.

Як відомо, цю таємницю тримають у сейфі, що відмикається одночасно двома ключами, які зберігаються в різних осіб, крім того, існує шифр-набір для особливого, третього замка, що міняється майже щотижня.

Для викрадення подібних таємниць в інших іноземних служб абвер розробляв операції із застосуванням підкупів, убивств, вибухівки, і участь у них брали цілі групи найбільш досвідчених розвідників. Йоганнові допомогли не тільки його вигадливість і кмітливість, але головним чином неабиякі математичні здібності, які він віддав у жертву своєму новому, трудному полю діяльності.

І хоч код періодично мінявся, на якийсь час, поки він діяв, Центр мав змогу розшифровувати кореспонденцію радіостанції «штабу Валі».

Усе це входило в повсякденну працю розвідника Олександра Бєлова, невідривну від праці єфрейтора Йоганна Вайса. Адже, крім щоденної перекладацької роботи в школі, він був завантажений складанням канцелярських звітів і конспектів з різними відомостями про радянські райони, куди мали закинути диверсійні групи. Чимало часу забирали також всілякі доручення командного складу, починаючи від відправлення посилок родинам і кінчаючи фінансовими звітами, які Вайс писав за помічника начальника школи по матеріально-господарській частині.

До того ж треба було невтомно спостерігати тих курсантів, яких Йоганн намітив для своєї мети. І Гвіздок обережно вивідував їхні потаємні думки, досить швидко навчившись коротко доповідати про них Вайсові під час зустрічей на ходу — від плацу до барака.

Незважаючи на надмірне навантаження, справи Йоганнові йшли добре. Тим більш несподіваним для нього був раптовий наказ ротмістра Герда сісти з ним у машину, щоб супроводити особливу групу до прифронтового аеродрому.

Ротмістр дозволив відлучитися тільки на хвилину: замість черевиків узути чоботи й захопити з собою пару теплої білизни.

Йоганн помітив, що поряд з шофером грузовика фургона, в якому розмістилися агенти, сидів з понурим лицем радист Хакке. А серед агентів чомусь опинився і старшина табору Синиця, котрого не готували для закидання в тил.

Ротмістр супроводив групи на аеродроми дуже рідко. Звичайно це доручалося комусь із офіцерів.

Він майже всю дорогу милостиво розмовляв з Вайсом і навіть поділився з ним міркуваннями на тему про те, яка корисна служба в розвідувальній школі. Йому особисто, наприклад, вона багато чого дає, бо тут він набуває цінного досвіду, який, безперечно, застосує в своїй подальшій комерційній діяльності. Вайс, очевидно, знає про існування Бюро «Н-В-7» — економічної розвідки «ІГ Фарбеніндустрі», що дає цьому величезному концерну змогу діставати інформацію з перших рук. І досвід агентурної роботи «штабу Валі», безперечно, збагатить прийоми комерційної розвідки, без якої жодна солідна фірма не може успішно розвиватися.

І він доброзичливо порадив Вайсові спеціалізуватися в галузі економічної розвідки, бо й тоді навіть, коли Німеччина заволодіє світовим простором і не буде конкуруючих держав, залишиться конкуренція між світовими німецькими концернами і їм потрібні будуть послуги досвідчених агентів розвідки.

Йоганн неуважно слухав ротмістра, прикидаючи, які справи лишилися незавершеними через несподіваний від'їзд і чим викликана така несподіванка. Роздумував він також про те, що несподіванка ця не випадковість, а прийом, спрямування якого він не міг виявити, хоч як намагався перевести розмову на те, що так тривожило його.

Тільки-но Вайс зачіпав цю тему, як Герд зразу ж починав заклопотано супитися і замовкав. Поведінка Герда змушувала Йоганна дедалі більше впевнюватися в своїй догадці, що несподіваність його від'їзду заздалегідь хтось передбачив. Але хто?

Все навкруги завалив чистий, сухий од холоду сніг.

На ротмістрі був авіаційний комбінезон з електропідігрівом, шнур від нього він ввімкнув у запасні акумулятори, спеціально для цього поставлені долі в кабіні.

Крім того, в держалках стояли два великі термоси з гарячою кавою. Але ротмістр, наливаючи собі а термоса, кожного разу забував запропонувати кави Вайсові, так само як не поділився з ним і сніданком, покладеним акуратно в дорожний несесер з прикріпленими до кришки пластмасовими тарілками, складаними наборами ложок, виделок, ножів і навіть соковижималкою.