— Сидів з ними півтори години! — вигукнула Мері.

Та її чекав ще більший сюрприз.

— Так, Мері, — мовив він, беручи її під руку, і рушив алеєю, мов у якомусь маренні. — Я не міг піти раніше; Фанні була така мила! Я вже все вирішив, Мері. Я знаю, чого хочу. Це тебе дивує? Ні, ти повинна здогадуватися, що я вирішив одружитися на Фанні Прайс.

Оце було справжнім сюрпризом, оскільки, що б там собі не уявляв Кроуфорд, його сестра й гадки не мала, що він може таке намислити; і вона так щиро виказала свій подив, що йому довелося повторити сказане більш багатослівно та урочисто. Його несхитне рішення не було прикрим для неї; навпаки, цей сюрприз її порадував. Мері була в такому настрої, що могла лише радіти союзу з родиною Бертрам; і її не засмутило навіть те, що становище Фанні нижче від братового.

— Так, Мері, — підсумував він на завершення, — от і я спіймався в пастку. Ти знаєш, з якого несерйозного наміру все почалося; але тепер цьому кінець. Я думаю (принаймні хотів би так думати), що не так уже марно старався завоювати її прихильність; а щодо моїх почуттів, то вони незмінні.

— Оце їй так справді пощастило! — вигукнула Мері, тільки-но спромоглася заговорити. — Яка це для неї партія! Любий мій Генрі, це моє першепочуття; але друге, у якому я тобі зізнаюся так само відверто, це те, що я від душі схвалюю твій вибір і настільки ж упевнена, що ти будеш щасливий, наскільки щиро цього бажаю. У тебе буде чудова жіночка — сама вдячність та відданість! Саме на це ти й заслуговуєш. Ні, яка ж це для неї дивовижна партія! Місіс Норріс часто говорить про її щасливу долю; а от що вона тепер заспіває? Справді, вся сім'я буде просто у захваті! А вона ж там має і справжніхдрузів. Як вонизрадіють! Але ти розкажи мені все! Розповідай подовше. Коли це ти почав серйозно думати про неї?

Ніщо не могло бути важчим, ніж відповісти на таке питання, хоч ніщо й не могло бути від нього приємнішим. «Як біль солодкий його вразив», цього він сказати не міг; і ледве він встиг ще тричі висловити це ж саме почуття, тільки різними словами, як сестра нетерпляче перервала його:

— Ах, любий Генрі, ось навіщо ти їздив до Лондона! Це й була твоя справа! Ти хотів порадитися з адміралом, перш ніж прийняти остаточне рішення.

Але він уперто це заперечував. Він надто добре знав свого дядечка, щоб обговорювати з ним будь-які матримоніальні плани. Адмірал мав відразу до шлюбу і вважав його неприпустимою помилкою для молодої людини з незалежним капіталом.

— Коли він познайомиться з Фанні, — вів далі Генрі, — він буде просто зачарований нею. Вона єдина дівчина, що зможе подолати упередження такого добродія, як адмірал, бо він навіть не уявляє, що на світі є такі дівчата. Вона — якраз те саме неможливе явище, яке б він міг описати, якби був здатний висловлювати свої думки в більш делікатній манері. Але поки все не владнається остаточно, так, що жодне втручання не зможе стати на заваді, — він нічого не знатиме. Ні, Мері, ти не вгадала. Моя справа була зовсім іншою.

— Ну, то гаразд; мені й цього досить. Я знаю, до кого це стосувалося, а про все інше можна дізнатися й згодом. Фанні Прайс! Чудово, просто чудово! Щоб Менсфілд так тебе ощасливив… щоб ти знайшов свою долю в Менсфілді! Але ти маєш слушність; ти не міг би зробити ліпшого вибору. У всьому світі не знайдеться дівчини кращої, а до її капіталу тобі байдуже; а щодо її родини, ліпше й бути не може. Бертрами, без сумніву, перші люди в цих краях. Вона племінниця сера Томаса Бертрама; для світського товариства цього досить. Та розказуй далі. Що ти збираєшся робити? Вона вже знає про своє щастя?

— Ні.

— То чого ж ти чекаєш?

— Чогось… мабуть, чогось більшого від випадкової нагоди. Мері, вона не така, як її кузини; але я думаю, що не зазнаю поразки.

— О, так! Це просто неможливо. Навіть якби ти не мав таких чарів, — припустімо, вона ще не встигла тебе покохати (у чому я, однак, маю сумнів), — можеш бути спокійним. У неї така ніжна, благородна вдача, що вона одразу ж відповість на твої почуття. Ручуся, що вона не вийде за тебе без любові; тобто, якщо є у світі дівчина, вільна від честолюбних міркувань, то це саме вона; та попроси її тебе покохати, і вона не наважиться скривдити тебе відмовою.

І, щойно вона зробила паузу у своїй запальній промові, як Генрі знову заговорив, і розповідати йому було так само приємно, як їй — слухати; ця розмова була для неї не менш цікавою, аніж для нього, хоч йому, власне, не було про що говорити, окрім своїх почуттів і чарів Фанні; він не міг нею намилуватися. Краса її обличчя та фігури, її миле поводження, її добре серце, — він міг говорити про це без упину. Її делікатність, скромність, її чуйна та ніжна вдача викликали в нього молитовне замилування; ця жіноча ніжність так принаджує будь-якого чоловіка, що, навіть покохавши жінку, черству душею, він ніколи не зможе в це повірити. Але душевною красою Фанні він милувався недаремно. Він бачив, яких випробувань їй довелося зазнати. Чи був у сім'ї хоча б хтось один, крім Едмунда, хто б постійно так чи інакше не випробовував її терпіння та стійкості? Вона здатна до сильних почуттів. Поглянути лишень на неї поруч із братом! Що може краще довести, що серце в неї таке ж палке, як і ніжне? Що може сильніше заохотити чоловіка, який добивається від неї взаємності? До того ж, очевидно, що вона кмітлива, прониклива, має ясний розум; її поведінка — віддзеркалення її скромної, делікатної натури.

І це ще не все. Генрі Кроуфорд був досить розумним, щоб усвідомлювати, як багато значать благородні принципи дружини, хоч сам він не звик до серйозних роздумів і тому не міг підібрати для цього правильної назви; але коли він говорив про стійкість її вдачі та послідовність вчинків, і її високі поняття про честь, і строге дотримання правил пристойності, що для будь-якого чоловіка є найвірнішою запорукою її відданості, було видно, що він розуміє, яка вона благородна у своїх переконаннях та вірі.