— Ціную вашу ґречність, — сухо сказав Харлан, — з мене такий Обчислювач, як і Соціолог.

— Отже, все гаразд. Змінний тензор-комплекс, на який ви звернули увагу, або ж, просто кажучи, розвилка не має ніякого значення. Дороги знову сходяться, і далі пролягає єдиний шлях. Це така дрібниця, що про неї не варто й згадувати в наших рекомендаціях.

— Коли ви так вважаєте, сер, то мені залишається тільки погодитися з вами. Та хоч би там як, треба визначити МНЗ.

На згадку про цю абревіатуру Соціолог поморщився. Харлан заздалегідь знав, що його реакція буде саме такою. МНЗ означало Мінімальну Необхідну Зміну, а тут і Технік був дока. Соціолог міг вважати себе поза всілякою критикою з боку нижчих істот, коли йшлося про інші питання, включаючи й математичний аналіз численних можливих часових Реальностей, але щодо МНЗ, то тут Технік залишався неперевершеним фахівцем.

Математичне обчислення не підходило. Навіть найбільший Комп’ютер, яким керував би найрозумніший і найдосвідченіший Старший Обчислювач, у кращому разі міг тільки вказати на ймовірні ряди місцезнаходження МНЗ. Правильний вибір МНЗ цілком залежав від знань і досвіду Техніка. Хороший Технік рідко помилявся. Першокласний Технік не помилявся ніколи.

Харлан не помилявся ніколи.

— МНЗ, рекомендоване вашим Сектором, — вів далі Харлан рівним, безстороннім голосом, карбуючи слова Єдиної Міжчасової Мови, — передбачає аварію космічного корабля і тяжку смерть дванадцяти космонавтів.

— Це неминуче, — сказав Вой, стенувши плечима;

— А я вважаю, — заперечив Харлан, — що МНЗ можна звести до простого переміщення невеличкої коробки з однієї полиці на іншу. Ось подивіться.

Харлан показав довгим пальцем на одну з перфорацій і акуратно обрізаним білим нігтем зробив уздовж неї ледь помітну позначку.

— Хіба таке розв’язання не змінює ситуацію?! — сказав Харлан. — Хіба воно не усуне розвилини й не приведе нас до… — …до ймовірної МБР, — прошепотів Вой. — …до точної Максимальної Бажаної Реакції, — закінчив Харлан.

Вой підвів очі. На його смаглявому обличчі відбилося щось середнє між гнівом і досадою. Харлан мимоволі звернув увагу на щербинку між верхніми передніми зубами Соціолога, яка робила його схожим на боягузливе зайчисько. Ця схожість аж ніяк не поєднувалася з тією стримуваною силою, що вчувалася у словах Воя.

— Очевидно, Рада Часів ще вкаже мені на цю помилку?

— Не думаю. Наскільки мені відомо, Рада нічого не знає про це. Принаймні ваш проект Зміни Реальності потрапив до мене без коментарів. — Харлан не уточнив значення у даному разі слова «потрапив», а Вой не спитав його про це.

— Отже, ви знайшли цю помилку самі?

— Атож. — І не повідомили про неї Раду Часів?

— Ні.

Вой полегшено зітхнув, але відразу ж спохмурнів.

— А чому?

— Мало хто міг уникнути такої помилки. Я вирішив виправити її поки не пізно. Так я і зробив. А чом би й ні?

— Ну що ж, дякую вам, Техніку Харлан. Ви повелися як друг. Хоча помилка, що її припустився наш Сектор, була, як ви самі сказали, практично неминуча, у протоколі Ради вона мала б вигляд невиправданого недогляду.

Після невеличкої паузи Вой провадив далі:

— Хоча з другого боку, смерть кількох людей мало що важить проти отих змін особистостей, до яких призведе Зміна Реальності.

«Не відчувається, що він дякує щиро, — мимоволі подумав Харлан. — Може, навіть образився. Ба, а як подумає, що від догани його врятував якийсь Технік, то ще й обурюватися почне. Якби я був Соціологом, він потис би мені руку, але Технікові він руки не потисне. Навіть пальцем не доторкнеться до Техніка, а сам ладен приректи на смерть від ядухи дванадцятеро душ».

Та чекати, поки Соціолог почне обурюватися, означало звести справу нанівець, отож Харлан вирішив не гаяти часу.

— Сподіваюсь, що на подяку ваш Сектор не відмовить мені в невеличкій послузі?

— У послузі?

— Мені потрібен Розрахунок Життя. Всі потрібні дані в мене з собою. А також усі дані для проекту Зміни Реальності в 482-му. Мені хотілося б лише з’ясувати ефект впливу Зміни на долю певної особистості.

— Я не певен, що правильно зрозумів вас, — повільно мовив Соціолог. — У вас є всі умови зробити це у своєму Секторі.

— Безперечно. Але я не хотів би, щоб про мої особисті дослідження дізналися до їх завершення. У моєму Секторі було б важко зробити ці розрахунки та й, крім того… — Харлан закінчив фразу якимсь невиразним жестом.

— Отже, ви не хочете здійснити свої наміри через офіційні канали? — запитав Вой.

— Я хочу це зробити таємно. Мені потрібна конфіденційна відповідь.

— Адже ви знаєте, що це протизаконно. Я не можу піти на таке порушення правил.

Харлан спохмурнів.

— Але ж я пішов на порушення, коли не повідомив Раду Часів про вашу помилку. Проти цього порушення ви чомусь не заперечували. Якщо вже бути таким поборником правил в одному випадку, то таким самим поборником слід бути й в іншому. Сподіваюсь, ви мене розумієте?