Шрифт:
– Слухай, Іване Івановичу, давай одружимось.
– Навіщо?– запитує Іван Іванович.
– Я б дуже хотіла народити дітей від тебе, щоб вони своєю красою були похожі на мене, а своїм розумом на тебе.
– Я б з задоволенням, але боюсь, що станеться все навпаки?
22.5.1963 р.
ЩО ТРЕБА РОБИТИ?
Один чоловік звернувся в Центральний комітет Вірменського радіомовлення і запитує:
– Скажіть будь-ласка, що потрібно робити, коли я зайшов у молочний магазин купити сметани і нечаянно прихватив записку продавщині, де було написано:
«Анічка, ти більше не розбавляй сметану, бо я вже її розбавила».
Вірменське радіо тут же миттю відповіло:
– Потрібно негайно віднести записку в магазин, аби сметану не розбавили і ще раз.
23.5.1963 р.
ЩО МЕНІ БУДЕ?...
Приходить якось чоловік до прокурора і запитує:
– Скажіть, будь-ласка, пане прокуроре, я убив свою тещу, що мені буде?
– Те саме, якщо уб’єте ще і мою...
БРАТ ПРИЇХАВ...
Йшов якось солдат з двадцятип’ятилітньої служби та і просить в одної жіночки, яка стояла на воротах – води напитись.
Жіночка завела його в хату і дала замість води свіженького парного молочка А коли напився, та до господині придивився, а вона ж така, як кров з молоком і так йому захотілось – самі знаєте чого...Вона погодилась. Та тільки встигли зробити... роботу, як тут і чоловік на порозі. Вона до чоловіка:
– Збігав би ти до шинкаря, та взяв би горілочки, а то до мене брат приїхав.
Поки чоловік ходив за горілочкою, то «братик» із «сестричкою» і ще повторили і ось вони вже сидять, мов нічого й не бувало і чекають надто гостинного господаря з магазину.
Так було і ще днів зо три, але ж пора, як говорять, і честь мати.
«Брат» зібрався в дорогу і чоловік з жінкою вирішили його трохи провести. Але, коли вони відійшли від села, то жінка чоловіку наказала іти порати худобу, а вона ще трохи проведе і тут же негайно повернеться. Зайшов солдат з жінкою в долину, де вже їх ніхто не бачив, підняв її ноги до верху, надів на їх картуз, і буцім то махає чоловіку, який пішов порати худобу. А коли наохотився вдоволь, забрав кашкет і щасливий направився до свого дому.
Отаке буває, коли чоловік жінці занадто довіряє.
24.5.1963 р.
А КУДИ МЕНІ ДІВАТИСЬ?
Якось чоловік приїхав з відрядження додому, вмазали гарно з жінкою і полягали спати. Аж чують опівночі, хтось грюкає в двері. Жінка підхватилась і тут же до чоловіка голосно, щоб той почув:
– Вставай, певно, чоловік з відрядження повернувся!
– А куди ж мені діватися?– спросоня запитав чоловік.
У ВАС КВІТОЧКА «ПЕ» Є?...
Якось телефонує один чоловік до однієї жіночки і запитує в неї: – Скажіть, будь-ласка, це Галина Василівна?
– Так – Галина Василівна.
– А в вас пе – квіточка є?
– Дурень,– сказала жінка і поклала слухавку.
На другий день знову той самий настирливий голос і знову питає все те, що і перший раз. Жінка знов положила трубку.
Але коли цей же чоловік зателефонував втретє, в неї нерви не витримали і вона вирішила розповісти все чоловікові. Чоловік їй порадив, що якщо цей телефонний хуліган затефонує і ще раз, то скажи, що є і назнач йому побачення, але тоді як я буду дома.
Невдовзі чує знову той же настирливий невгамовний голос:
– Галина Іванівна.
– Так, Галина Іванівна.
– Скажіть, будь-ласка, а у вас пе-квіточка є?
– Є...
– А коли з вами можна зустрітись?
– Та хоч і сьогодні.
– А в котрій годині?
– В будь-який для вас зручний час.
– Тоді давайте о сьомій вечора.
– Вважайте, що домовились.
Жінка тут же повідомила чоловіку. Той схопив монтировку, і причаївся за дверима. Аж ось і довгожданий стук в двері. Жінка відкрила, аж дивиться перед нею стоїть з виду надто симпатичний інтелігентний чоловік, який привітався до неї надто чемно і запитує:
– Ви Галина Василівна?
– Так, я Галина Василівна.
– А, скажіть будь-ласка, у вас пе – квіточка є?
– Є.
– Так чому ваш чоловік ходить до моєї дружини?
8.7.1969 р.
А Я – ТАКИЙ!
То якось кум запросили куму, щоб піти прогулятися лісом, а поскільки кума жила без чоловіка, то і погодилась. А коли зайшли в ліс, то вона і говорить до кума:
– Куме, ви мене трохи почекайте, а я піду ген за тим кущиком позасмагаю, а ви ж дивіться, не згвалтуйте мене.