Жалівницький. Що з нею?

Маринка (припадає). Не б'ється серце...

Палажка. Умерла! Дитино моя! (Ридає).

Безродний. Зайшло наше сонце!! 

Всі опускаються на коліна.

Завіса тихо спада.

[1893 p.]