Двері захисної огорожі, побудованої навколо — операційної, гучно розсунулись, і Аф Нут, мружачись і потягуючись, з’явився в оточенні своїх помічників. Стомлена й бліда Евда Наль зустріла його і подала спадкову карту. Аф Нут жадібно схопив її, переглянув і зітхнув.

— Здається, все буде гаразд. Ходімо відпочивати!

— А… якщо він опритомніє?

— Ходімте! Опритомніти він не може. Хіба ми такі тупі, щоб не передбачити цього?

— Скільки треба чекати?

— Чотири-п’ять днів. Якщо біологічні визначення точні і розрахунки правильні, тоді можна буде оперувати знову, помістивши органи назад. Потім — свідомість…

— Скільки ви зможете тут пробути?

— Днів десять. Катастрофа якраз випала на час перерви занять. Скористаюся з нагоди оглянути Тібет — тут я ще не бував. Моя доля — жити там, де найбільше людей, тобто в жилому поясі!

Евда Наль захоплено глянула на хірурга. Аф Нут похмуро усміхнувся:

— Ви дивитесь на мене, як, мабуть, раніше дивились на зображення бога. Не личить наймудрішій з моїх учениць!

— Я справді по-новому бачу вас. Вперше життя дорогої мені людини в руках хірурга, і я добре розумію переживання тих людей, які стикаються з вашим мистецтвом… Знання зливається з неповторною майстерністю!

— Гаразд! Захоплюйтесь, якщо вам це треба. А я встигну зробити вашому фізикові не тільки другу операцію, а й третю…

— Яку третю? — насторожилась Евда Наль, але Аф Нут, хитро примружившись, показав на стежку, що вела вгору від обсерваторії.

По ній, опустивши голову, шкутильгав Мвен Мас.

— Ось іще поклонник мого мистецтва… мимоволі. Поговоріть з ним, якщо не можете відпочивати, а мені необхідно…

Хірург зник за виступом пагорба, де був тимчасовий будинок медиків. Евда Наль помітила здалеку, як змарнів і постарів завідуючий зовнішніми станціями… Ні, Мвен Мас уже більше нічим не завідує. Вона передала африканцеві все, що розповів їй Аф Нут, і той полегшено зітхнув.

— Тоді і я поїду через десять днів!

— Чи правильно ви робите, Мвен? Я ще приголомшена, щоб продумати все це, але мені здається, що ваша провина не вимагає такого рішучого осуду.

Мвен Мас хворобливо зморщився.

— Я захопився блискучою теорією Рен Боза. Я не мав права вкладати всю силу Землі в першу ж пробу.

— Рен Боз доводив, що з меншою силою марно було б пробувати, — заперечила Евда.

— Це правильно, але треба було б проробити побічні експерименти. А я виявився надто нетерплячий і не хотів чекати роки. Не говоріть даремно — Рада підтвердить мою думку, і Контроль Честі та Права не відмінить її.

— Я сама — член Контролю Честі і Права!

— Крім вас, там ще десять чоловік. А оскільки моя справа всепланетна, то вам доведеться вирішувати з’єднаними Контролями Півдня і Півночі — всього двадцять один чоловік, окрім вас…

Евда Наль поклала руку йому на плече.

— Сядьмо, Мвен, ви ледве стоїте на ногах. Знаєте, що коли перші лікарі оглянули Рена, то вони вирішили зібрати консиліум смерті?

— Знаю. Не вистачало двох чоловік. Лікарі — консервативний народ, а за давніми положеннями, яких ще не додумалися скасувати, вирішити легку смерть хворого можуть тільки двадцять два чоловіки.

— Ще недавно консиліум смерті складався з шістдесяти лікарів!

— Це був пережиток того самого страху зловживань, через який у далеку давнину лікарі прирікали хворих на тривалі й даремні муки, а їх близьких — на важкі моральні страждання, коли виходу вже не було і смерть могла б бути легкою і швидкою. Але бачите, якою корисною виявилась традиція — двох лікарів не вистачило, а мені пощастило викликати Аф Нута… завдяки Грому Орму.

— Про це я й хочу вам нагадати. Ваш консиліум громадянської смерті поки що складається з однієї людини!

Мвен Мас взяв руки Евди і підніс до своїх губів. Та дозволила йому цей жест великої і інтимної дружби. Зараз вона була одна у нього, сильного, але пригніченого моральною відповідальністю. Одна… Коли б на її місці опинилася Чара? Ні, щоб прийняти Чару зараз, африканцеві потрібне було б душевне піднесення, на яке він ще не мав сил. Хай усе йде як іде, до видужання Рен Воза і до Ради Зореплавання!

— Ви не знаєте, яка третя операція чекає Рена? — змінила Евда розмову.

Мвен Мас якийсь час думав, пригадуючи розмову з Аф Нутом.

— Він хоче скористатися з того, що організм Рен Воза відкритий, і очистити його від накопиченої ентропії. Те, що робиться повільно й важко з допомогою фізіохімотерапії, в поєднанні з такою капітальною хірургією буде зроблено значно швидше й ґрунтовніше.

Евда Наль спробувала пригадати все, що знала про основи довголіття — очищення організму від ентропії. Риб’ячі, ящірні предки людини лишили в її організмі нашарування суперечливих фізіологічних будов, і кожне з них мало свої особливості утворення ентропічних залишків життєдіяльності. Вивчені протягом тисячоліть, ці давні структури — колись вогнища старіння і хвороб — почали піддавати енергетичному очищенню — хімічному та променевому промиванню і хвильовому струшуванню старіючого організму.